Розглядаються зміни в парадигмі творення і розуміння мистецтва та архітектури у ХХ столітті, а також шлях становлення видатного філософа, архітектора та дизайнера Фредеріка Кізлера та його вплив на просторові експерименти.
В статті висвітлюється вплив Ф. Кіслера на формування єдиного пластичного мистецького простору на противагу поширеним в той час ідеям «чистої архітектури». Основний внесок Кіслера в теорію дизайну полягав в тому, що він поставив на перше місце не предмет і не групу предметів, а процес взаємодії різних компонентів один з одним і з мінливою реальністю. Винайдений ним термін «корреалізм» використовувався для дослідження тривалої взаємодії між людиною і навколишнім середовищем, як техногенним, так і природнім.