транспортні системи

Статистика аварій у сфері транспорту та практичні результати у сфері безпеки вказують на те, що без вирішення проблематики людського чинника технологічні рішення не здатні забезпечити життєздатність (безпеку, стійкість, надійність та ефективність) складних систем та структур. Особливо гостра ця проблема для транспортних систем як надзвичайно складних технологічно-соціальних структур, що орієнтовані на забезпечення ефективності та безпеки цілої сфери життя людства. У транспортних системах та технологіях людський чинник відіграє критичну роль.

Представлено обрані проблеми методології системного інжинірингу у проєктуванні транспортних систем. Обговорювані методологічні проблеми сформовані на прикладі концептуального проєкту міської залізниці. Системний опис транспортного проекту наведено відповідно до принципів, що використовуються в системному інжинірингу. Описаний кейс стосується методології проектування концепції залізничної транспортної системи. У наведеному прикладі основною проблемою є розробка документу під назвою «Концепція міської залізничної системи (CoMRS) у міському районі Metropolis», який у Польщі подається як GZM.

Потенційна мобільність, що відповідає вимогам населення щодо пересування, визначається відповідно до біологічних і соціальних потреб, соціально-економічних характеристик, виробничої необхідності та культурних потреб. Через багатофакторний характер і складність взаємозв’язків неможливо визначити потенційну мобільність методом простого розрахунку. Доцільність різних цільових переміщень, залежно від їх відстані, розцінюється сільським населенням по-різному.