поліакрилова кислота

Показано, що органічно-неорганічні гідрофільні композити на основі поліакрилової кислоти (PAA) та полі-N-(2-аміноетил)-3-амінопропілтріметоксисилану (PAPTMS) виявляють покращену здатність до набухання при використанні PAPTMS. Встановлено, що при вмісті PAPTMS 20 % мас. тип дифузії змінюється на Super Case II. Визначено, що термостабільність та індекс термостійкості композитних гідрогелів у порівнянні з РАА є вищими.

Вивчені сорбційні властивості (ступінь сорбції, ступінь зв'язування полімерних ланцюгів) інтергельної системи гідрогель поліакрилової кислоти (hPAA) - гідрогель полі-4-вінілпіридину (hP4VP) щодо йонів неодиму та празеодіму. Встановлено, що віддалена взаємодія полімерів у міжгелевих парах забезпечує суттєві зміни електрохімічних та об'ємних гравіметричних властивостей. Визначено суттєве збільшення ступеня набухання hPAA при співвідношенні 17%hPAA-83%hP4VP; а hP4VP – при співвідношенні 83%hPAA-17%hP4VP.

Досліджено комплексоутворення йонів  кобальту (ІІ) з поліакриловою кислотою, їх вплив на розміри клубка макромолекули поліакрилової кислоти та концентрацію в ній мономерних ланок. Показано, що при проведенні реакції  при температурі 20-300С утворюється комплекс, в якому  йон кобальту  зв’язує дві карбоксильні групи поліакрилової кислоти. Зв’язування третьої карбоксильної групи в комплекс перешкоджає достатньо велика  гнучкість ланцюга поліакрилової кислоти. Підвищення температури значно збільшує гнучкість ланцюга.