У складі видання “Атлас українських історичних міст, том 1: Львів” 2014 р. було опубліковано схему-реконструкцію локалізації оборонних укріплень Львова, опрацьовану авторами даної статті. Формат видання не передбачав можливості повного обґрунтування проведеної роботи, тому мета даної статті розкрити методику проведення дослідження і обґрунтувати прийняті рішення.
Робота мала на меті зберегти для майбутніх поколінь дослідників та археологів місця залишків оборонного поясу, що захищав місто в XVII–XVIII ст. від турецько-татарських навал, адже в ті часи фортифікації Бережан були найпотужніші на Опіллі.
Щоб досягнути бажаного результату використано мапи майора Йогана фон Фюрстенгофа (1720 р.) та капітана де Пірха (1755 р.), та опрацьовано мапу Фрідріха фон Міга (1792 р.), тобто розглянуто оборонні споруди збудовані власниками міста Бережани – родиною Синявських у XVIII ст. з накладанням їх для співставлення на сучасну мапу.
За переказами на горі Святого Миколая, на місці теперішнього
монастиря був боярський двір, потім церква Святого Миколая. У 1630–1742 рр. повстав
оборонний комплекс монастирських споруд – костелу Святого Миколая та монастиря
оо. Бернардинів, що мав статус найвищої і найбільшої стратегічної точки на теренах
північно-західної оборонної системи м. Бережани, адже контролював дорогу Львів–
Бережани. Спорудження його корпусів тривало 112 років.В 1809–1812 рр. австрійська
влада ліквідувала потужні оборонні вали міста, в тому числі й бастіони на території