світло

У статті проаналізовані нами дослідження і публікації з тематики храмової архітектури, які акцентують свою увагу на розплануальних, обсягово-просторових особливостях, традиціях формування та розвитку дерев'яної та мурованої архітектури церков, як також світла, кольору, матеріалу, композиційних прийомів та символізму у формотворчому баченні розвитку українського храмобудування. Розглядається архітектура простору церковних будівель як категорію форми, що творить тектонічну та об'ємно-розпланувальну структуру в храмобудуванні.

На сьогодні монохромний інтер’єр набуває великої популярності з огляду на свою простоту та лаконічність, що є ознакою нових художньо-образних підходів проєктування інтер’єрів та обладнання в епоху постмодерну. Світло та тінь у художньому проєктуванні житлових інтер’єрів, а саме у їх монохромному вирішенні, формує художній образ, що має яскраво виражене емоційне спрямування. Було досліджено та сформульовано основні принципи використання світла та тіні у створенні сучасного монохромного житлового інтер’єру.

У кожен історичний період світло, як природне, так і штучне, відігравало важливу роль у створенні священного простору храму, атмосфери містики і зосередженості, було і залишається невід’ємною частиною релігійного ритуалу. Водночас світло як явище архітектонічне – формотворний елемент просторової структури християнського храму, найважливіший чинник сприйняття його простору та іконографії.

Спираючись на візуальний, порівняльний, філософський, художньо-стилістичний та іко­нографічний аналізи низки сценічних вирішень Є. Лисика зроблено теоретичний висновок про те, що світло і колір відіграють важливу роль у формуванні творчої концепції видатного театраль­ного художника, сприяють формуванню його унікального стилю та манери виконання художньо-монументальних сценічних вирішень.