соціальна адаптація

Реформування кримінально-виконавчої системи поставили перед Україною зав- дання визначення пріоритетних умов і засобів соціальної адаптації осіб, які були звільнені з місць позбавлення волі.
У статті розглядається соціально-правова природа процесу соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі.
Розглянуто проблеми соціальної адаптації зі звільненими з місць позбавлення або обмеження волі до умов життя на волі, визначено напрями роботи з ними, а також суб’єкти, які реалізують ці напрями.

З’ясовано, що для адаптації осіб звільнених з місць позбавлення волі у правовому просторі держави необхідно забезпечити юридичні консультації особам, що тільки готуються до звільнення, надати їм інформацію для розуміння тієї суспільно-правової ситуації, що є на даний час в країні, адже, такі особи і так «відірвані» від динамічних реалій сучасного життя, а за умов війни, можуть втратити правомірні, ціннісні вектори орієнтації і поведінки в соціумі. 

Проведено глибинний аналіз теоретичних засад, що передують процесу організації комунікативних просторів у межах дитячого освітньо-реабілітаційного центру соціальної адаптації – закладу, метою діяльності якого є створення оптимальних умов для посиленої соціалізації дітей з особливими психологічними потребами (зокрема дітей, що страждають аутизмом, синдромом Дауна та посттравматичним стресовим розладом) і їх подальшої інтеграції в суспільство. У дослідженні проведено дефініцію ознак дитячого комунікативного простору та визначено значущість просторової композиції в процесі соціалізації дітей.