оксидування

Сукупність методів дослідження (рентгено¬фазовий, десорбційний, кінетичний) використовували для встановлення стану базових компонентів ${K}_{2}{Pd}{Cl}_{4}$ і $Cu(NO_3)_2$ в каталізаторі окиснення монооксиду карбону киснем. Встановлено, що вихідні сполуки паладію(ІІ) і купруму(ІІ) під дією вуглецевого волокнистого носія змінюють свій стан. Паладій відновлюється до рентгеноаморфного $Pd^0$, а купрум(ІІ) перебуває у формі кристалічної фази ${Cu}_2(OH)_3Cl$.

Вивчено закономірності активування каталізатора Мо₂В у реакції епоксидування $\alpha$ етилалілетилакрилату трет-бутилгідропероксидом. Показано, що процес активування каталізатора описується топохімічним рівнянням Аврамі-Єрофеєва і містить дві послідовні стадії – зародкоутворення і формування нової фази, активної в реакції епоксидування. Утворення епоксиду відбувається тільки в присутності активованої форми каталізатора. Обчислено ефективні й топохімічні константи процесу.

Приведені результати дослідження впливу параметрів електролізу на процес оксидування титанового сплаву ВТ6 у розчинах оксалатної кислоти. Показано, що характер формувальних залежностей зразків сплаву залежить від величини використаної густини струму. За анодної густини струму вище 0,5 A∙дм^–2 на поверхні сплаву утворюються інтерференційно-забарвлені оксидні плівки. Гранична товщина та колір оксидної плівки визначаються напругою формування і не залежать від інших параметрів електролізу.