парламент

У статті розглянуто питання депутатської недоторканності, зокрема індемнітету та імунітету, як ключових елементів захисту народних депутатів від політичних пере­слі­дувань. Проаналізовано міжнародний досвід функціонування парламентського імуніте­ту та його обмеження в різних країнах світу, зокрема у Німеччині, Австрії, Італії, Іспанії, Ірландії, Швеції, Швейцарії, Словенії, Сполучених Штатах Америки та ін. Особливу увагу присвячено позиції Венеційської комісії, яка рекомендує збереження імунітету у країнах з перехідною демократією.

У статті з’ясовано природу представницької демократії як форми реалізації
народного суверенітету. Проаналізовано взаємозв’язок народного суверенітету та
представницької демократії. Обґрунтовано необхідність використання розширеного
підходу до кола суб’єктів народного представництва. Досліджено нормативні, політичні
та соціальні вимоги щодо процедури обрання представників народу та порядку
здійснення ними своїх повноважень у контексті реалізації народного суверенітету.

Аргументовано, що напівпрезидентська система державного правління не є уніфікованою, а натомість позиціонується різноманітною і гетерогенною структурою міжінституційних відносин. На цій підставі виокремлено інституційно-процесуальні фактори типологізації напівпрезиденталізму, які здебільшого обертаються довкола проблематики формування та відповідальності урядів, а також можливості розпуску легіслатур.

The article is devoted to the methodology of scientific analysis of the system of
parliamentarism and separation core component of the parliament. It is proved that the
formation of scientific and practical paradigm of the parliament in a parliamentary system
occurs with the use of a wide range of basic scientific approaches of collecting and processing
materials of legal reality. The attention is focused on the fact that methodological pluralism (a combination of philosophical, general scientific and special methods) becomes the basis of

У статті автор розглядає консенсус еліт як умову процесу конституційного творення в Україні. Виділяє чотири періоди конситуцієтворення в Україні й докладно аналізує умови прийняття Конституції та внесення змін до Основного Закону в кожному періоді зокрема.

Research is sanctified to the problem questions that can be decided only by making alteration in Constitution of Ukraine. An author is carry out the analysis of the most urgent questions that need a decision at the level of constitutional changes. In the article suggestions are examined in relation to a structure and method of forming of parliament, reformation of local government and organs of local self-government, delegation of powers of Constitutional Court of Ukraine, expansion of list of subjects of legislative initiative bodies and other.