Поставлення проблеми. У сучасному українському термінологічному фонді сфери цивільного захисту активно застосовуються такі термінологічні одиниці, як: цивільний захист, цивільна оборона, цивільна безпека. Однак використання означених термінологічних лексем потребує унормування як на рівні відповідних законодавчих документів, так і на рівні усного та писемного фахового спілкування.
Актуальність теми такого лінгвістичного дослідження визначена практичними та теоретичними чинниками функціювання зазначених термінів. Вона спричинена тим, що у фаховому спілкуванні у галузі цивільного захисту часто плутаються наведені термінологічні одиниці, замінюються одна одною, незважаючи на певні відмінності в їх визначеннях та обсязі понять.
Метою пропонованої статті є виокремлення понятійних, значеннєвих особливостей зазначених ключових термінономінацій сфери цивільного захисту.
Виклад основного матеріалу дослідження. Для досліджуваної галузевої сучасної української термінологічної системи «найдавнішим» є термін «цивільна оборона». Його визначення знаходимо в законодавчому документі Законі України «Про цивільну оборону України» від 29.05.2001: «Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюються для організації та забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру» [3, с. 48] та у «Словникові української мови» в 11 томах: «цивільна оборона – система загальнодержавних оборонних заходів захисту населення та об’єктів народного господарства від ракетно-ядерного, хімічного, бактеріологічного та інших видів сучасної зброї» [8, т. ХІ, с. 208]. Як бачимо, наведені визначення відрізняються. У згаданому нормативному документі цивільна оборона – це «державна система органів управління, сил і засобів», а у тлумачному словникові української мови середини ХХ століття: «цивільна оборона – система загальнодержавних оборонних заходів».
Згодом у Законі України «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня 2004 р. для називання певної державної діяльності замість терміна «цивільна оборона» впроваджено номінацію «цивільний захист»: «Стаття 1. Цивільний захист – система організаційних, інженерно-технічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються …з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період» [5, с. 5].
На відміну від визначення терміна «цивільний захист», яке містить згаданий вище документ, наступний законодавчий документ «Кодекс цивільного захисту України», що набрав чинності 1 липня 2013 року, надає: «Стаття 4. Цивільний захист – функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період» [4, с. 28]. Відбулося суттєве зрушення смислового навантаження цього терміна із «системи заходів…» на «функцію держави…».
Термін «цивільний захист» творить класифікаційну систему досліджуваної української нормативної термінології. У чинному законодавстві цієї галузі вживаються такі стандартизовані терміни, як: сфера цивільного захисту, єдина державна система цивільного захисту, служба цивільного захисту, оперативно-рятувальна служба цивільного захисту, сили та засоби цивільного захисту тощо.
Працівники такої галузі діяльності (у підручниках, навчально-методичних виданнях, назвах програм дисциплін та ін.) досі використовують терміни «цивільний захист» та «цивільна оборона» як синонімічні. Сучасні ж законодавчі документи подають виключно термін «цивільний захист», бо він, на думку переважної більшості фахівців, об’єднує та узагальнює ці терміни; бо змістом діяльності є саме захист, а не оборона; бо цей термін є подібним до назв галузей діяльності багатьох розвинених держав, тому спрощує міжнародну співпрацю у цій галузі; бо він зберігає правонаступництво міжнародних правових актів.
Часто у фаховому мовленні замість термінів «цивільний захист», «цивільна оборона» спостережено вживання терміна «цивільна безпека». Він не зафіксований як нормативний у законодавчих документах. «Словник української мови» у 20 томах натомість, незважаючи на зазначення у вступній частині про те, що реєстр словника містить терміни та номенклатурні назви, які широко вживаються у писемній та усній мові, використовують у популярних наукових виданнях, підручниках, посібниках, пресі, не презентує його також : «безпека,-и, ж. Стан, коли кому-, чому- небудь ніхто і ніщо не загрожує. (1) Екологічна безпека. (2) Інформаційна безпека. (3) Національна безпека» [9, т. І, с. 430].
«Великий тлумачний словник української мови» (укл. О. Єрошенко) надає такі терміни: «Безпека споруди. Безпека харчових продуктів. Радіаційна безпека. Служба безпеки. Техніка безпеки. Техногенна безпека» [1, с. 35]. Не представлено у словниках вживані такі терміни галузі цивільного захисту: цивільна безпека, пожежна безпека, цивільна безпека від надзвичайних ситуацій, безпека від надзвичайних ситуацій, безпека життєдіяльності.
Загальні українські словники синонімів презентують номінації «захист», «оборона» як синонімічні (пор. «Словник синонімів української мови» – «захист (кого-, чого-небудь від нападу, замаху, ворожих та ін. дій) оборона, охорона, заслона») [7, т. 1, с. 579]. Слово «безпека» не зафіксовано серед синонімічних, проте наявність семи «3.Сукупність засобів, необхідних для безпеки» у значенні лексеми «оборона» дає підстави для їх синонімічного не термінологічного вживання. Нормативні ж документи сфери цивільного захисту з метою запобігання термінологічній плутанині, на нашу думку, не повинні містити синонімічні термінологічні одиниці.
Висновки. По-перше, наявність суттєвих змін у визначеннях термінів сфери цивільного захисту, в обсязі понять термінолексем свідчить про постійну модернізацію відповідної терміносистеми в складі сучасної української наукової мови відповідно до розвитку суспільства й потребує фіксації в галузевих понятійних термінологічних словниках. По-друге, для стандартизації такої термінології законодавчі державні та міжнародні документи сфери цивільного захисту повинні уникати наявних синонімічних терміноодиниць.