Визначення осаджуваної водяної пари за даними аерологічних та ГНСС-вимірювань на європейських і тропічних станціях

Мета роботи полягає в дослідженні атмосферної випадаючої водяної пари (PWV), що ґрунтується на опрацюванні аерологічних та ГНСС-вимірювань, а також порівнянні величин PWV, визначених за даними аерологічних і ГНСС-станцій, розміщених і в помірних, і тропічних широтах. Методика. Алгоритм визначення осаджуваної водяної пари на основі ГНСС-спостережень поділяється на кілька етапів: 1) за основним рівнянням кодових або фазових псевдовідстаней ГНСС-вимірювань визначають повну тропосферну затримку; 2) вибирають величини ZTD на момент ГНСС-спостережень  [ftp://cddis.gsfc.nasa.gov/gps/products/troposphere/new/]; 3) за аналітичною моделлю Saastamoinen обчислюють гідростатичну складову зенітної тропосферної затримки; 4) за величинами ЗТЗ і гідростатичною складовою отримують величини вологої складової ЗТЗ; 5) за вологою складовою ЗТЗ обчислюють величини інтегрованої IWV та осаджуваної водяної пари PWV.  Величини IWV і PWV визначають також і за даними аерологічного зондування. Результати. В ході виконаних досліджень визначено складові ЗТЗ та величини PWV. Проведено порівняльну характеристику цих величин, визначених за даними і аерологічних, і ГНСС-станцій. Загалом точність визначення гідростатичної складової ЗТЗ становить близько 10 мм, а точність визначення вологої складової ЗТЗ, виведеної із ГНСС-вимірювань, приблизно 20 мм. Величини PWV, переважно, змінюються за аналогією до величин вологої складової ЗТЗ, а точність їх визначення досягає 3 мм. Новизна та практична значущість. Вперше виконано одночасні дослідження тропосферної затримки  та її складових і вмісту водяної пари на п’яти станціях середніх широт та трьох станціях тропічної зони. Отримані результати надалі можна використати під час дослідження змін кліматичних процесів.