Поняття та основи правового регулювання інституту медіації: український та зарубіжний досвід

Стаття присвячена поняттю та правовому регулюванню інституту медіації в Україні. Автори зауважують, що на сьогодні медіація є oдними з найефективніших способів вирішення конфліктів, адже саме рішення прийняте за результатами переговорів чи взаємної згоди сторін відображають справжні інтереси сторін. Сучасна медіація є одним з методів позасудового неформального врегулювання спорів, таких як арбітраж, примирення, третейські суди, експертна оцінка. Медіація може бути застосована як у сімейних спорах, так і у спорах між великими корпораціями чи міжнародних спорах як не лише альтернативний метод вирішення конфліктів, але як найбільш ефективний.

Автори, аналізуючи поняття медіації, вказують, що національне законодавство містить визначення поняття медіації у Законі України «Про медіацію».

Автори зазначають, що не зважаючи на певні відмінності у дефініціях, для поняття медіації визначальними є наступні характерні ознаки: залучення третьої незацікавленої, незалежної особи, яка сприяє досягненню консенсусу між конфліктуючими сторонами; добровільність участі у процесі медіації; конфіденційність процедури врегулювання спору. Також  до характерних рис медіації відносять  її несудовий характер.

У статті автори зауважують, що прийняття Закону України «Про медіацію» має свої позитивні наслідки, а саме: підвищення поінформованості населення про медіацію, як спосіб вирішення конфліктів шляхом переговорів; підвищення довіри до такого позасудового  способу врегулювання спору, завдяки правовій визначеності процедури медіації, правового статусу медіатора, прав та обов’язків учасників процедури медіації, окреслення основних засад (принципів)  її проведення; легалізація професії медіатора та відповідного виду діяльності; визначення статусу медіатора у взаємодії з судами, органами влади у питаннях процедури медіації; недопущення допиту медіатора в якості свідка щодо відомостей, які стали йому відомі під час участі у процедурі медіації.

Законодавче регулювання процедур медіації, на думку авторів, створює умови для більш активного застосування цього способу врегулювання конфліктів (спорів) та їх вирішення.