Використання висновку експерта в контексті предмету доказування

У статті досліджено використання висновку експерта в контексті предмету  доказування, розглянуті дискусійні питання щодо змісту висновку, зробленого на підставі  проведеного дослідження, викладення встановлених фактів та їх професійної оцінки і форми  висновку як акту експертного дослідження, що в свою чергу призвело до пропозицій заміни  поняття «висновок експерта» на поняття «акт експертизи» чи «акт експертного  дослідження». 

Наголошено на особливості висновку експерта як судового доказу, що полягає у  повідомленні експертом як учасником кримінального судочинства слідству та суду в  установленій законом формі результатів свого дослідження, яке проводиться за їх  дорученням у визначеному процесуальному порядку, у зв’язку з виникненням питань,  вирішення яких вимагає застосування спеціальних знань і має суттєве значення для  кримінального провадження. Зміст і форма висновку експерта є рівнозначно важливими при визначенні його доказової сили. 

У статті зроблений висновок про те, що що як єдиний процесуальний документ, що  містить опис досліджень і висновки про факти, що встановлені на основі спеціальних знань,  у процесі доказування за провадженням в цілому висновок експерта є тільки початковим  засобом доказування. Стосовно прийнятого у теорії поділу доказів на початкові і похідні  висновок експерта слід розглядати як початковий доказ, що замінює у конкретній справі  самого експерта. Висновок експерта за ознакою механізму формування фактичних даних  належить до особистих доказів, оскільки зміст його складає повідомлення у формі  висновків, які отримані експертом в результаті дослідження певних матеріалів і об’єктів на  основі спеціальних знань