ХРАМОВА СИМВОЛІКА В СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПЕЙСЬКІЙ АРХІТЕКТУРІ

У статті простежується те яке тлумачення має християнська символіка в Середньовіччі. Аналізуються праці Діонісія Ареопагіта, св. Августина, Іоана Дамаскіна.

В Середньовічній християнській Європі у центрі завжди знаходиться Бог-Творець, а символи дозволяють пізнати Бога, духовно доторкнутися до нього. Тому в Середньовіччі розвивається символізм у християнському мистецтві та архітектурі.  

Аналізується та ієрархія символів, що присутня у християнському храмі. Надається пояснення значень основних символів, які обов’язково повинні бути у традиційному християнському храмі. У статті пояснюється зв’язок символіки з таїнствами, що відбуваються у храмі.

За допомогою таїнств символи відкривають віруючим духовний шлях з матеріального світу у трансцендентний. Середньовіччя зробило важливий крок до розуміння специфіки символу як інструменту для вираження такого смислу, який не може вміститися в розумово-дискурсивну тезу.

Простежується загальне поняття символіки у часи європейського Середньовіччя. Порівнюється розуміння символіки у добу Античності та у Середньовіччі.

У статті аналізується символічність архітектури християнського храму. Архітектура християнського храму найбільш яскраво відобразила особливості середньовічного світосприймання. Храм виступав моделлю світотворення, включаючи в себе весь простір всесвіту – небо, землю, рай і пекло.

Така храмова символіка, як хрест, ікона та інші, засновані на поєднанні в одному образі двох його значень – земного (предметного, матеріального) і божественного (ідеального, духовного).

У статті висвітленні такі акценти: християнські символи існують як для приховування істини, так і для її виявлення, пізнання; пізнання вищої істини можливе лише на основі розкодування символічних образів, що втілені у середньовічному мистецтві та архітектурі, а конкретно у християнському храмі.