МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ПОМИЛКИ ВЕДУЧИХ УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕКАНАЛІВ

2019;
: pp. 129-135
1
Національний університет «Львівська політехніка»
2
Національний університет «Львівська політехніка»

У наш час телебачення стало невід’ємною частиною повсякденного життя. Саме тому мовлення, яке звучить з екрана, можна називати зразком повсякденного мовленнєвого спілкування. У лексиці руйнуються відокремлення між різними категоріями слів. Вагомо змінилася структура тексту, ведучі не ставлять собі певні обмеження. В своєму мовленні працівники телеканалів використовують просторіччя, жаргонізми, та і загалом лексику, притаманну певним соціальним групам, які колись вважали недопустимим вживати в ефірі. Під час дослідження проблем мовлення на телебаченні для аналізу було вибрано найпопулярніші телеканали: “1+1”, “СТБ”, “Інтер” на прикладі випусків новин “ТСН”, “Вікна-новини” та “Новини” на предмет грамотності, дотримання норм і правил української мови. Більшість помилок типові. Здебільшого відчувається, що в повсякденні диктори користуються російською мовою, а тому дуже часто помиляються, висловлюючись українською. Відтак ми виокремили найпоширеніші групи помилок ведучих аналізованих каналів, найтиповіші з них фонетичні та граматичні. Не володіючи вільно українською мовою, телеведучі й запрошені гості на передачі вдаються до калькування, творять штучні терміни, замінюючи такими принагідними саморобками давно усталені в нормативній українській мові відповідники. Працівники телеканалів “1+1” та “Інтера” демонструють з екрана недостатнє знання української лексики, їм бракує українських слів, і вони замінюють їх звичними для них російськими. Незнання українських фразеологізмів і сталих словосполучень також є однією з проблем для українських телеведучих. Оскільки телебачення транслює у широкі маси не лише ідеї, але й культуру мови, то серйозні вимоги ставлять і до мовлення ведучих на телеканалах, і до правильності вимови. Не можна забувати, що до мовлення на телебаченні глядачі ставляться як до взірця, еталона.

1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: навч. посіб. / Н. Д. Бабич. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.

2. Білянська О. Мовна агресія як антипод культури мовлення / О. Білянська // Телевізійна й радіожурналістика: зб. наук.-метод. праць. – Львів, 2003.– С. 35–42.

3. Дмитровський З. Є. Телевізійна журналістика: навч. посіб. / З. Є. Дмитровський. – Львів: 135 Видавн. центр Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2006. – 208 с.

4. Єлісовенко Ю. П. Культура і техніка мовлення в телерадіожурналістиці / Ю. П. Єлісовенко // Стиль і текст. – К., 2001. – С. 45–52.

5. Капелюшний А. Росіянізми в телевізійному мовленні і в газетному тексті / А. Капелюшний // Телевізійна й радіожурналістика: зб. наук.-метод. праць. – Львів, 2002. – С. 21– 26.

6. Мацюк З. О. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. для фак. журналістики / З. О. Мацюк, А. П. Коваль, Г. Я. Солганик, О. Ф. Пінчук та ін. – К. : Вища шк., 1983. – 151 с.

7. Мітчук О. Нова суспільно-політична лексика сучасних ЗМІ / О. Мітчук // Телевізійна й радіожурналістика: зб. наук.-метод. праць. – Львів, 2003.– С. 43–51.

8. Нікітіна Н. Українська мова на телебаченні: сьогочасна ситуація / Н. Нікітіна // Дивослово. – 2004. – № 12.

9. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: навч. посіб. / О. Д. Пономарів. – 2-ге вид., стереотип. – К. : Либідь, 2001. – 240 с.

10.Сербенська О. А. Ефірне мовлення у взаєминах з усною мовою / О. Сербенська // Телевізійна й радіожурналістика: зб. наук.-метод. праць. – Львів, 2002. – С. 32–37.

11. Сербенська О. А. Культура усного мовлення. Практикум: навч. посіб. / О. А. Сербенська. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 216 с.

12. Сербенська О. Суржик: “низька мова” безлад чи мовна патологія / О. Сербенська// Телевізійна й радіожурналістика: зб. наук.-метод. праць. – Львів, 2001. – С. 23–28.

13. Штурнак О. Порушення мовних норм на українських телеканалах (УТ-1, 1+1, ІНТЕР) / О. Штурнак // Телевізійна й радіожурналістика: зб. наук.-метод. праць. – Львів, 2003. – С. 51–57.

14. Штурнак О. Мовні контакти як об’єкт вивчення / О. Штурнак // Телевізійна й радіожурналістика: зб. наук.-метод. праць. – Львів, 2009. – Вип. 8. – С. 119–130.

15. Штурнак О. Інтонаційна виразність – важливий елемент телевізійного тексту / О. Штурнак // Вісник Львів. нац. ун-ту: Серія: журналістика. –Львів, 2007. – Вип. 7. – С. 154–160.