Висвітлюються питання еволюції ідеї української національної державності в Гетьманщині після т. зв. «зради Мазепи». Наголошується, що ідея національної державності в тогочасних умовах посилення інкорпорації Гетьманщини імперською Росією пропагувалася зусиллями освічених верств її старшинсько-шляхетського стану.
Актуальність зазначеної у заголовку проблеми зумовлюється потребою в осмисленні особливостей постання і розвитку держави в Україні як системного явища, істотні й необхідні ознаки якого відображають поняття: “держава”, “державність” й “державотворення”. Розуміння останніх важливе для усвідомлення історико-правових особливостей минулого України та для оцінки логіки розвитку сучасних політичних і суспільних процесів у нашій державі.
Міжконфесійний чинник розглянуто як форму суспільно-політичної боротьби тогочасних інтелектуалів за відстоювання прав українського народу на власні національну ідентичність й національну державність. Наголошено на тому, що у ході полемічної боротьби поняття “русь” (себто – українці) і “православна віра” набувають тотожного змісту. Проводиться думка, що ідея верховенства в українському суспільстві духовної влади – влади православної церкви була єдино можливою у тогочасних умовах формою реалізації національної державності.
One of the genial features of patriarch of Ukrainian national aspiration and his role as creator of history-ownership of selfless talent to communicate and to manage the history of nation by the word is considered in this article. Spaces in scientific reseaches of his patrimony need to be overcome for a new features of portrait of M. Gryshevskiy in the context of objective assessments him as the master of awakening of Ukrainian society by dialog with them.