Розглянуто наукові і нормативно-правові підходи до визначення поняття “суб’єкт адміністративного судочинства”, вивчено класифікацію суб’єктів в адміністративному судочинстві. Правовий статус суб’єктів адміністративного судочинства залежить безпосередньо від його законодавчого визначення, але його реалізація пов’язана із активною чи пасивною формами виконання функцій сторін та інших процесуальних учасників судового розгляду справ.
Розглянуто питання розвитку адміністративного судочинства, його мету та принципи. Процес, який здійснюється адміністративним судом, набуває значення адміністративного судочинства. Якщо мета адміністративного судочинства являє собою уявну модель бажаного результату – те, до чого прагнуть суб’єкти судового процесу, то під метою адміністративного судочинства слід розуміти захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, забезпечення законності та справедливості при здійсненні правосуддя.
Розкрито зміст альтернативного вирішення спорів, подано характеристику процедур примирення, показано їх місце в системі альтернативних способів і визначено, за яких обставин і з якою метою адміністративний суд може ініціювати проведення медіації та брати в ній участь.
Розглянуто питання, пов’язані із забезпеченням принципів адміністративного судочинства, адже практична реалізація цих принципів є загальновизнаним критерієм правової держави та демократичного політико-правового режиму, що реально сприяє створенню справді демократичної та соціально зорієнтованої держави, яка немислима без сильної та незалежної судової влади.