Деякі аспекти лексичних одиниць терміносистеми класичного танцю

2011;
: сс. 69 - 73

Данчевська Ю. Деякі аспекти лексичних одиниць терміносистеми класичного танцю / Юлія Данчевська // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» – 2011. – № 709. – С. 69–73.

1
Львівський державний університет фізичної культури

У статті розглянуто стан справ у галузі української, англійської та російської термінологій класичного танцю, проаналізовано способи формування та етимологію окремих лексичних одиниць відповідної англійської терміносистеми.

Ключові слова: англійська мова, термін, запозичення, класичний танець, глосарій, терміносистема класичного танцю.

The article is dedicated to the examination of current situation in Ukrainian, English and Russian classical dance terminology, analysis of formation means and etymology of certain lexical units in corresponding English term system.

Keywords: English language, term, loan word, classical dance, glossary, classical dance term system.

Кожна нація, отримавши незалежність після тривалого перебування в складі великих імперій, стикається із проблемою перебудови державотворчих процесів, акцентуючи увагу власне на своїх автентичних рисах. Поруч зі становленням національної мови, не останню роль у цих процесах відіграє й упорядкування та уніфікація національної термінології. Україна, за двадцять років незалежності, не є винятком. У цьому питанні українські вчені досягли певних успіхів, про що пише у своїй статті Л. Полюга [1]. Зокрема, він відзначає те, що протягом першого десятиліття нашої незалежності було видано більше словників термінологічного типу, ніж за чотири десятиліття радянської влади; активно опрацьовуються теоретичні проблеми на термінологічних конференціях та в дисертаційних роботах, окремих статтях та монографіях. Проте, не зважаючи на позитивні аспекти, автор звертає увагу й на негативні явища, які гальмують процес становлення української термінології. Поміж основних можна виокремити відсутність підтримки державної мови владними структурами, брак наукової інституції, яка б виконувала роль контролюючого та корегувального центру та оперативно реагувала на термінотворчі процеси в мові, велика залежність української термінологічної системи від російської, відсутність гармонізованих терміносистем окремих галузей людської діяльності. Ці негативні чинники виокремлює і Т. Кияк у статті «Мовна політика та термінотворення» [2]. Все ж процес становлення української термінології триває й охоплює все більше аспектів суспільного життя, а отже й культури зокрема.

Розвиток людства неможливо уявити без розвитку його культурної складової. Культури різних народів розвиваються як незалежно, так і у взаємодії з іншими. Контакти з іншими культурами відбуваються в різноманітних сферах, у тому числі й у сфері танцю та хореографії. Танець існував із часів первісних людей і поступово розвинувся з ритуального та побутового рівня до високого мистецтва, яке охоплює велику кількість стилів та технік. Класичний танець – це чітка система рухів, де немає нічого зайвого. Своє становлення він розпочав наприкінці XVII ст., із заснуванням Королівської Академії танцю у Франції. Поступово почала вибудовуватись і хореографічна термінологія – система спеціальних найменувань, призначених для позначення вправ та понять, які складно пояснити коротко. На початку XVIIІ ст. француз Рауль Фейе створив систему запису елементів класичного танцю, якою й досі послуговуються хореографи, а у XIX ст. уже затверджується термінологія класичного танцю, переважно заснована на французьких словах [3, с. 5–9].

У зв’язку зі зростанням популярності танцю завдяки мас-медіа, а відтак і з ростом зацікавленості заняттями танцями та вивченням хореографії, важливого значення набувають дослідження термінів на позначення танцювальних та хореографічних рухів, набутих упродовж історії розвитку танцю, зокрема ― вивчення шляхів становлення та сучасного стану терміносистем танцю та хореографії як у світі, так і в Україні. Адже знання хореографічної термінології – це фактично знання міжнародної мови танцю, що значно полегшує ознайомлення зі спеціалізованою літературою, спілкування фахівців з різних країн під час змагань, навчання в закордонних танцювальних школах чи проведення майстер-класів. Вищеподані фактори обумовлюють актуальність цього дослідження.

Щодо стану термінології танцю в українській мові, то, як нам відомо, на сьогоднішній день немає окремої лексикографічної праці, приміром тлумачного словника, присвяченого термінології танцю. Проте видано низку підручників та посібників для студентів спеціальності «хореографія» (поміж них «Методика викладання класичного танцю» Л. Ю. Цвєткової, «Методика викладання народно-сценічного танцю» В. Ф. Володько, «Методика викладання класичного танцю у підготовчих групах» Т. Л. Ахекян, тощо [4]); для використання на заняттях народними танцями у школах та гуртках (серед них «Народно-сценічний танець: груповий розподіл вправ біля станка» В. О. Каміна, «Основи народно-сценічного танцю» Є. В. Зайцева та Ю. В. Колесниченко) у яких використовують термінологію класичного танцю або у вигляді запозичення зі збереженням оригінального написання, або описовим методом (напр., «великі кидкові рухи (Grand battement jeté)»«Колообертальні рухи ногою по підлозі і в повітрі (rond de jambe et ronde de pied par terre»). Не зважаючи на відсутність словників терміносистем класичного танцю, значний поступ здійснено у вивченні лексики українського характерного та народного танцю. Цьому питанню присвячена докторська дисертація К. Ю. Василенко [5], у якій відображено шляхи збагачення танцювальної лексики, що відбуваються через новоутворення на основі традиційної лексики; відновлення структури старовинних танцювальних рухів та введення їх у діючу лексику; використання лексичних професіоналізмів, жаргонізмів. Окрім того розкрито взаємовпливи та взаємозбагачення лексики танців народів, які мешкають на території України: росіян, білорусів, поляків, молдаван, румун, угорців та інших; розкрито взаємодію української лексики з елементами спорту, акробатики, національних ігор та розваг; детально проаналізовано структурно-технологічні ознаки, манера виконання, за якими рух отримує назву; проведено точну уніфікацію рухів українського народного танцю. Ця робота має непересічне значення для дослідження національних танців у світі, а особливо для України, яка лише нещодавно стала незалежною й потребує вивчення свого фольклорного танцю у світлі розвитку національної свідомості [5].

Метою нашого дослідження є аналіз шляхів становлення англійської терміносистеми класичного танцю на основі праць закордонних науковців. Такий аналіз дозволить накреслити напрямки розвитку відповідної української терміносистеми. Зауважимо, що й у англомовних виданнях термінологія танцю здебільшого подана у вигляді глосаріїв у спеціалізованій літературі, яка присвячена навчанню основам класичного танцю та балету. Поміж них варто відзначити такі [6]: «Basic Ballet: The Steps Defined» J. Mackie, «The Classic Ballet: basic technique and terminology» M. Stuart, «Teaching Beginning Ballet Technique» G. Kassing, «ABC of Ballet» J. Grosser, «The Ballet Companion» Е. G. Minden та багато інших. Проте існують і лексикографічні праці: H. Koegler «The Concise Oxford Dictionary of Ballet» 1977 року, D. Craine «The Oxford Dictionary of Dance» 2010 року (2-ге видання) та G. Grant «Technical Manual and Dictionary of Classical Ballet». Остання витримала щонайменше чотири перевидання з 1950 року. У ній подано пояснення 1100 лексичних одиниць, якими послуговуються в класичному танці. Власне цю працю було видано в перекладі і в Росії під назвою «Практический словарь классического балета» (в-во: МГАХ; РАТИ-ГИТИС, 2009). У Росії, окрім навчальних посібників та підручників, видають і праці присвячені узагальненню терміносистеми танцю та хореографії, зокрема «Словарь терминов гимнастики и основ хореографии» Рябчикова А. І. та «Балет. Танец. Хореография. Краткий словарь танцевальных терминов и понятий» Александрової Н. А.

Аналіз англійських термінів танцю дозволяє зробити висновок, що практично всю лексику танцю перейнято із французької мови, що й не дивно. Адже класичний танець бере початок у Франції у XVII–XVIІI ст., а та, у свою чергу, мала тісні історичні та культурні зв’язки з Англією. Таким чином основний спосіб творення англійської танцювальної терміносистеми – запозичення.

Питанню запозичень термінологічної лексики приділяється велика увага в науковій літературі. Термінологія є сукупністю термінів певної сфери діяльності чи знань, яка найбільш доступна для регулювання та впорядкування. Терміни за своєю суттю позбавлені полісемії та експресивності [7, с. 61–67]. Запозичення, як спосіб формування термінологічної лексики, здійснюється носієм мови або через мову-джерело, або через переклад іншомовного тексту. Нові значення будуються на основі вже існуючих, котрі слугують семантичними аналізаторами об’єкта, який позначають, а також складовими нового значення. Зокрема А. С. Д’яков, Т. Р. Кияк та З. Б. Куделько у своїй монографії «Основи термінотворення. Семантичні та соціолінгвістичні аспекти» зазначають, що пряме запозичення є другим найбільш розповсюдженим способом побудови нових термінів і воно може бути й не зі споріднених мов, що утворить спільний лексичний фонд і спростить спілкування різномовних фахівців однієї галузі [8, с. 109]. Факт існування запозичень у танцювальній термінології свідчить про те, що термін запозичений як уявлення про об’єкт, який виділений специфікою асоціативних зв’язків, які є основою формування образної та якісної складової терміна.

Процес запозичення характерний для кожної мови, у тому числі й для лексичного складу англійської мови. Деякі вчені зазначають, що частина запозичень у сучасній англійській мові становить до 70% словникового складу та включає пласти лексики запозичені в різні історичні епохи під впливом різних історичних, географічних, соціальних, економічних та культурних чинників. [9, с. 187–189; 10, с. 52; 11, с. 41–43]. Проте варто також зауважити, що значна частина цих запозичень настільки асимілювались, що вже не сприймаються мовцями як запозичення.

Проте цей процес не повинен набирати таких масштабів, коли мова страждає від перенасичення іншомовними запозиченнями. Запозичення повинне бути зваженим, адже у своїй більшості запозичення потрібне там, де необхідне позначення нових, непритаманних певній культурі явищ чи понять. Науковий підхід до проблеми мовних запозичень повинен брати до уваги функційно-стилістичні аспекти цього явища – приналежність того чи іншого слова до певного стилю та сфери використання.

Отже, із французької мови англійською мовою були запозичені наступні поняття:

pas – окремі рухи, які виконуються у відповідності до правил танцю;

pas de basque – стрибок з ноги на ногу;

pas glisse та pas chasse – ковзкий крок;

dos- á -dos – рух у танці, коли партнери стоять спинами один до одного;

vis- á -vis – рух у танці, коли партнери стоять обличчям один до одного;

poussette – кружляння в танці;

plié – присідання;

demi-plié – напівприсідання, не відриваючи п’яток від підлоги;

croisé – хресний крок;

entrechat – антраша (вертикальний стрибок зі схрещенням ніг та зміною позиції);

battement (батман) – група рухів робочої ноги;

jeté – стрибок з однієї ноги на іншу;

В історично-побутовій та класичній хореографії користуються французькою термінологією танцю, звідки взято більшість танцювальних позицій та поз. Народні танці, потрапивши в аристократичні кола, часто отримували інші назви. Зокрема деякі з них отримували назву:

·        за одним з рухів – menuet (з франц. – menuet, із старофранц. menuet (прикм.) – «маленький, делікатний») – маленькі кроки;

·        за способом розміщення танцівників – quadrille – танець для 2 чи 4 пар, які розміщуються по чотирикутнику, один навпроти одного (з франц. quadrille – один із чотирьох вершників на турнірі, від ісп. сuadrilla – чотирикутна площа битви);

·        за способом рухів – waltz – з нім. walzen – танцювати, крутитись;

·        за музичним акомпанементом – jig – з нім. geige – скрипка; тощо [12]

Прикладами запозичення в англійську мову з інших мов є переважно назви національних танців:

mazurka – з пол. mazurek «танець Мазурів» жителів центральної Польщі.

Асимілювавшись в російській мові, отримало суфікс -ка, а тоді потрапило в англійську мову;

czardas – від угорського слова czarda «шинок»;

hopâk - від укр. «гоп» – вигук, під час цього танцю.

Водночас багато термінів потрапило до англійської з інших мов через французьку. Зокрема, німецьку – glissade – глісе з франц. glisser «ковзати» (XIII cт.), із давньонім. glidan «ковзати, плавний рух»; чи вже згадана іспанська quadrille.

Окрім того було виявлено, що деякі терміни на позначення положення ніг та поворотів рук, також були запозичені англійською мовою із французької:

Battement développé – розгорнутий розмах, девелопе;

Battement fondu – легкий помах;

Battement relevé lent – повільне вставання на пуанти;

Demi-, grand rond – напів- чи повний коловий рух;

Pirrouette – поворот на 360 градусів.

В англомовних підручниках з основ балету та класичного танцю всі ці поняття подаються в глосаріях описовим методом (напр., «relevé – rised or lifted. Any movement when the dancer lifts one or both feet up to demi-pointe or full pointe» [13, с. 307]), натомість у тексті підручника, де йде мова про техніку виконання того чи іншого танцювального руху, подається його запозичена версія, яка повністю зберігає іншомовне написання (напр., «… repeat the previous exercise 4 times en dehors and 4 times en dedans» [14, c. 29]). Те саме спостерігається й у згаданих російських виданнях, хоча там може подаватись слово як в іншомовному написанні (напр., «С plié relevé сделать développé вперед, опуститься на demi-plié, поднимаясь на полупальцы, повернуться на опорной ноге en dedans» [15, с. 57]), так і кирилицею, частково чи повністю зберігаючи вимову (напр., «Батман тандю исполняется ногой строго перпендикулярной к туловищу, а в сторону – точно по линии плеча» [16, с. 57]). Перший із цих двох засобів називається орфографічною міжмовною інтерференцією, інший можна охарактеризувати як графічне оформлення запозичення транскрипцією. Останнє було поширеним явищем у російській мові у зв’язку з напливом іншомовних слів ще із часів Петра І, причому тут враховувалась як вимова, так і написання запозиченого слова, що було пов’язано з вимогою гарантії відновлення оригінального написання того чи іншого запозичення [8, с. 138].

Таким чином, можна зробити висновок, що серед лексичних одиниць терміносистеми танцю в кількісному співвідношенні переважають запозичення із французької мови, деякі з них до французької потрапили з інших мов (німецької, іспанської, тощо). Окрім того, на підставі опрацьованих матеріалів та джерел, можна зазначити, що тлумачні словники терміносистеми класичного танцю існують лише в англомовних варіантах або в перекладі російською. Тому на часі укладання словників термінів танцю складовою яких є українська мова.

1. Полюга Л. Здобутки і втрати української термінології та термінографії за десять років Незалежності / Л. Полюга // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – Серія «Проблеми української термінології». – 2002. – № 453. – С. 21–24. 2. Кияк Т.   Мовна політика і термінознавство / Т. Кияк // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – Серія «Проблеми української термінології». – 2004. – № 503. – С. 8–11. 3. Базарова Н. П. «Азбука классического танца» / Н. П. Базарова, В. П. Мей «Азбука классического танца» – Л. : Исскуство, 1983. – 208 с. 4. [Електронний ресурс] http://www.ukrdanceunion.org.ua/manual.htm. 5. Лексика українського народно-сценічного танцю [Електронний ресурс] : Автореф. дис... д-ра мистецтвознав.: 17.00.01 / К. Ю. Василенко; Київ. держ. ун-т культури і мистецтв. – К., 1998. – 52 с. [Електронний ресурс] http://www.nbuv.gov.ua/ard/ 1998/98vkuunt.zip. 6. [Електронний ресурс] http://books.google.com.ua/books?q=related:ISBN074326407X&id= S-RuSzcrBnAC&source=gbs_similarbooks_s&cad=1. 7. Реформатский А. А. Введение в языковедение / Под ред. В. А. Виноградова / А. А. Реформатский. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 536 с. 8. Д’яков А. С. Основи термінотворення. Семантичні та соціолінгвістичні аспекти / А. С. Д’яков, Т. Р. Кияк, З. Б. Куделько – К. : «КМ Academia» 2000. – 216 с. 9. Амосова Н. Н. Этимологические основы словарного состава современного английского языка / Н. Н. Амосова. – М. : Изд-во лит. на иностр. яз., 1956. – С. 187–189. 10. Атрушина Г. Б. Лексикология английского языка: Учеб. пособие для студентов / Атрушина Г. Б., Афанасьева О. В., Морозова Н. Н. Лексикология английского языка : Учеб. пособие для студентов  / Н. Н. Морозова. – М. : Дрофа, 1999. –  52 с. 11. Елисеева В. В. Лексикология английского языка / В. В. Елисеева. – СПб : СПбГУ, 2003. – 44 с. 12. Карапетьян А. Э. Заимствование терминов и понятий танца как разновидность деривации / [Електронний ресурс] Карапетьян А. Э. Заимствование терминов и понятий танца как разновидность деривации / А. Э. Карапетьян // Научный журнал. – КубГАУ – № 31 (7), – 2007. Режим доступу: http://ej.kubagro.ru/2007/07/pdf/10.pdf. 13. Minden E. The Ballet Companion / E. Minden. – New York : Fireside, 2005. Режим доступу: http://books.google.com.ua/books?id=S-RuSzcrBnAC&printsec=frontcover&sou... =0#v=onepage&q&f=false. 14. Kostrivitskaya V. S. 100 lessons of classical ballet [Електронний ресурс] / 100 Lessons in Classical Ballet: The Eight-Year Program of Leningrad’s Vaganova Choreographic School. – New York : Limelight Editions, 1999. Режим доступу: http://www.amazon.com/100-Lessons-Classical-Ballet-Choreographic/dp/0879.... Костровицкая В. С. Школа классического балета / В. С. Костровицкая. – М. : Исскуство, 1976. – 267 с. 16. Шипилина И. А. Хореография в спорте / И. А. Шипилина. – М. : ТД «Феникс», 2004. – 224 с.