У статті розглянуто процеси трансформування української технічної термінології, що тривали протягом двадцятого століття; проаналізовано лінгвістичні чинники, на підставі яких виявлено позитивні та негативні моменти, що характеризують сучасний стан технічної термінології на стадії формування й становлення; зазначено можливі шляхи подальшого розвитку й опрацювання термінології.
Ключові слова: українська мова, технічна термінологія, холодильна техніка.
The article considers transformation of Ukrainian technical terminology that was taking place during the twentieth century with the emphasis being put on positive and negative language phenomena that led to certain changes in formation and establishing of Ukrainian technical language over the last two decades. The article also notes possible perspectives of terminology development in future.
Key words: Ukrainian language, technical terminology, refrigeration engineering.
Лінгвістичні зміни, простежені на матеріалі сучасних технічних термінів і зіставлені з відповідними номінаціями, зафіксованими в словниках першої чверті ХХ ст., є відгуком на певний соціальний тиск, адже відомо, що оригінальна українська технічна термінологія була знищена в 30-ті роки комуно-партійною тоталітарною владою. Набуття українською мовою державного статусу дало імпульс для розвитку терміносистем, у зв’язку із чим постало завдання відновити та впорядкувати системи термінів у різних галузях науки й техніки, у тому числі у сфері холодильної техніки (ХТ). Вирішення цієї проблеми є справа державного значення, що залишається актуальною дотепер. У дослідженні термінології ХТ спираємося на лексикографічні праці, опубліковані за останні два десятиліття [1–7], а також на словники, видані у 20-і – 30-і рр. ХХ ст. [8–11].
Мета статті – простежити провідні тенденції в процесах трансформування української технічної термінології, зокрема, галузі штучного холоду (ШХ). Завдання полягають у виявленні позитивних моментів і проблемних питань у сферах фіксації й функціювання термінів на підставі аналізу лінгвістичних та соціальних чинників розвитку термінології ХТ, у відшуканні перспективних шляхів її подальшого опрацювання.
Для розв’язання окреслених завдань доцільно відстежити динаміку становлення системи термінів зазначеної галузі знань, оскільки ретроспективний огляд, на нашу думку, дасть змогу глибше осягнути термінологічні проблеми сьогодення. Отже, вважаючи соціальні умови тим ґрунтом, на якому виникла в Україні наука про штучний холод як частина світової науки з холодильної справи, пропонуємо таку періодизацію розвитку української термінології сфери ШХ.
Хронологічні межі першого етапу – етапу становлення – 20-і – 30-і рр. ХХ ст. – стосуються часу, коли було видано російсько-українські технічні словники [8–11], в яких провідним стало прагнення узагальнити попередні надбання технічної думки та в разі відсутності питомих еквівалентів ословити відповідні поняття з урахуванням законів української мови, у тому числі шляхом калькування іншомовних одиниць. Термінологію галузі ХТ у цих працях окреслено не чітко, попри те що фундаментальні поняття сфери ШХ у них зафіксовано: рос. холодильная машина – укр. остудна́ злагода [8, с. 94]; холодна́ [холодильна] машина [11, с. 43]; рос. холодильник – укр. холодни́к; рос. холодильная установка – холодильне приладдя [9, с. 68]. Цей етап називають «золотим періодом» у розвитку українського технічного слова [2, с. 3].
Другий період, період русифікації, тривав з кінця 30-х до початку 90-х рр. ХХ ст. і характеризується перманентними замінами в технічних термінологічних словниках українських термінів такими, що були зареєстровані в російських словниках, про що свідчать відповідні праці, видані в зазначений проміжок часу й навіть пізніше цього періоду, адже словники створюють протягом десятиліть. За нашими підрахунками, лише в 30-і рр. ХХ ст., на початку формування української технічної термінології, близько 15 % питомих термінних одиниць було вилучено з обігу [12–15 та ін.]. Безсумнівно, надання переваг тому чи іншому термінному варіантові залежить і від авторської позиції [16–18]. Порівняно зі словниками попереднього етапу, термінологію ХТ у цих працях репрезентовано докладніше, що спричинено розвитком самої науки про ШХ у світі.
Третій період, період відродження, пов’язаний з відновленням і подальшим формуванням та становленням термінології ХТ (він починається з 90-х рр. ХХ ст. і триває дотепер). На цей час наука про вироблення ШХ та його застосування стала однією із провідних технічних наук, що має розроблений поняттєвий апарат [7]. Крім того, саме в 90-і рр. видано перші підручники й посібники з ХТ українською мовою («Холодильні установки» [19], «Суднові холодильні установки» [20]), а також опубліковано політехнічні словники, метою яких стало відродження автентичної української термінології [2, с. 4], загальмоване в попередній період [1; 2; 4–6] та ін.
Отже, з одного боку, на початку ХХ ст. термінний корпус ХТ починає формуватися в Україні як складник міжгалузевої технічної термінології. З іншого боку, лише у 30-і рр. минулого століття йдеться про організацію системи понять сфери ШХ в СРСР, до складу якого входила Україна, а саме цей період аж до 90-х рр. пов’язаний із заборонами українського технічного слова. Становлення термінології ХТ в СРСР відбувається російською мовою, а формування й розвиток автентичної української термінології у сфері ШХ активізується лише в другій половині 90-рр. ХХ ст., причому певні лексикографічні праці відображають тенденцію до збереження української мовної основи концептуальної картини світу [21, с. 82], тому саме ця лексика опинилася в центрі уваги автора статті.
Опрацювання термінології ХТ протягом останніх двадцяти років на українському ґрунті дає змогу зробити позитивні висновки. По-перше, терміни стали відповіднішими до законів української мови, що можна показати на прикладі номінацій, відомих за Радянських часів: глушитель [12, с. 336]; кришка [13, с. 401]; піддон [14, с. 370]; привод [15, с. 337], та їх сучасних українських еквівалентів: глушник [4] – заглушувач [5, с. 122]; покришка [6, с. 1001] – накривка [4]; піддення [5, с. 502] – підднише [4]; привід [6, с. 1047] – повід [2, с. 270] – повідня [2, с. 270], [6, с. 1200] тощо.
Поряд з поверненими й новоствореними українськими номінаціями реєструємо в словниках їх зросійщені, проте поширені й загальновідомі в Україні варіанти, які, згідно з В. А. Татариновим [22], класифікуємо як формально-структурні: ше́стерня – шестірня́ [6, с. 1517]; обійма [6, с. 845] – обойма [6, с. 852]; утулок [6, с. 1419] – втулка [6, с. 189]), ономасіологічні (мастильниця [6, с. 636] – мастильня [4]; обіймиця [5, с. 396] – обойма [6, с. 852]) та власне синоніми (вальниця [6, с. 82] – підшипник [6, с. 962]; гонок [6, с. 223] – шатун [6, с. 1512]; защільник [6, с. 406] – сальник [6, с. 1203]; казан [6, с. 501] – котел [6, с. 578]; корба [6, с. 573] – кривошип [6, с. 586]; сувак [6, с. 1320] – золотник [6, с. 456]; толок [6, с. 1375] – поршень [6, с. 1022]; труб(к)а [6, с. 1397] – рур(к)а [6, с. 1195] тощо. Отже, термінними варіантами насамперед виступають запозичення з російської (кривошип, сальник, підшипник), польської мов (suwak) або з німецької через польську (korba).
По-друге, останнім часом словникарі подають терміни іншомовного походження з йотованим -я- після голосних: діялізатор [4], діяфономет(е)р [6, с. 297], діяфрагма [2, с. 86], потенціял [6, с. 1030], що характерно для української мови; а також уводять до складу своїх праць формально-структурні варіанти з міжнародними кореневими компонентами -метер/-метр: калориметер, манометер, потенціометер, фільтер, які адекватніше передають усталені міжнародні зразки (calorimeter, manometer, potentiometer, filter) порівняно з номінаціями калориметр, манометр, потенціометр, фільтр [4; 6].
По-третє, повернення літери ґ стало підставою для точнішого фонетичного оформлення термінних одиниць: аґреґат [5, с. 28], ґвинт [4], ґенератор [1, с. 72], ґрати [2, с. 317], інтеґрал [6, с. 488]. Крім того, стають нормативними одиниці з флективним варіюванням: спіраль – спіраля [6, с. 1275]; консоль – консоля [6, с. 559], – і кореневим чергуванням: крейцкопф [5, с. 271] – кройцкопф [4], – що відбулося внаслідок різних позицій перекладачів тощо. Ряд запозичених термінів подано як відповідніші до мови-донора за попередні: магнет [1, с. 197], стація [2, с. 363], хемія [6, с. 1469]. Не вважаємо, що слід надати переваги якомусь із наведених варіантів: досвід і час відберуть потрібні.
По-четверте, наразі терміни іншомовного походження набувають питомих афіксів (дегазатор – знегазовувач [6, с. 449]; контролер – контрольник [4]) і, загалом, питомих еквівалентів: вентилятор – вітрогін [6, с. 169]; калоримет(е)р – тепломір [5, с. 225]; клапан – хлипак [2, с. 127]; лубрикатор – мастильниця/мастильня; плунжер – поринач [23, с. 1066]; помпа – смок [4]; фільт(е)р – цідило [6, с. 1484] тощо. Процес добирання питомого терміна до іншомовного складно переоцінити, оскільки, на переконання польських філологів Ю. Люкшина і В. Змарзера, «запозичений термін (як правило, інтернаціоналізм) має преференції у власне професійних текстах, а вітчизняний – найпридатніший у широкому значенні в освітній системі» [22, с. 311]. Творення українських термінів на власному мовному ґрунті триває, адже пошук специфічно-національного в кожній конкретній галузі знань є завжди на часі. Загалом, термінна синонімія (варіантність) відображає креативність людської думки, без чого деградує будь-яка наука, адже «чим вищий рівень розвитку наукової думки, тим прогресивніше мислення, тим невичерпніша для дослідника реальна дійсність, тим різноманітніше вона віддзеркалена в мовних формах» [22, с. 175].
Не становить винятку і зворотний процес: добирання до терміна слов’янського походження запозиченого еквівалента, вживаного ще на початку ХХ ст. і поверненого до активного словника, наприклад: гайка (рос.) – мутра (запозичення з німецької мови (Mütter) через польську [24, с. 542]), що зафіксовано в словниках 20-х рр. ХХ ст. [8, с. 84; 9, с. 13] і у сучасних лексикографічних працях [4; 5, с. 110; 6, с. 706].
Досить велику групу термінів-варіантів створено на питомому ґрунті або за допомогою давніх запозичень, а саме: замикач – закривач [6, с. 379]; розпорскувач – зрошувач [6, с. 1177]; розпорошувач – розпилювач [6, с. 1173]; шестерня – триб [6, с. 1390] (триб – давнє запозичення з німецької мови, що потрапило в українську через польську [25, с. 634]) тощо. Однак відомі й несумісні варіанти. Так, термін холодни́к одні автори інтерпретують як холодильник [1, с. 469; 26, с. 759]), інші – як речовину [6, с. 1473].
Загалом, уникнути подібних ситуацій за умов становлення термінології неможливо. З метою уточнення значень термінних одиниць, що утворюють синонімічні терміноряди, досліджено понад 200 українських номінацій та їхніх англійських еквівалентів на позначення пристроїв та деталей. На підставі цього аналізу виявлено, що понад 120 термінів, об’єднаних у 40 груп, між членами яких спостережено різноманітні семантичні зв’язки, не в усіх значеннях можуть бути взаємозамінними в межах виокремлених груп.
Так, спираючись на словник [6], встановлено, що номінації закривач і закривка, які входять до групи термінів з інтегральною семою «закривання» (закривач (замикач), закривка, засувка, затулка, заслінка, замок, защіпка), радше, не варіанти, а різні номінації, попри те що вони звучать майже однаково й могли б визначатись як ономасіологічні варіанти, однак їх семантичну схожість констатуємо лише в одному з усіх значень (shutter – closure). Порівняймо: закривач («1. shutter, gate; lock; 2. (ОПТ.) shutter; 3. (ЕЛ.) contactor, contact-marker; circuitor; 4. (защільнювач) seal [6, с. 384]); закривка (1. сlosure; 2. (ковпачок) cap; 3. (на кінці) end cap 4. (утулок) plug [6, с. 379]). Схожість форми й змістова розбіжність не сприяють засвоєнню термінів. До того ж останнє значення одиниці закривач співвідноситься з терміном защільнювач (сальник – seal), і цьому є підтвердження в словнику [6, с. 406], а останнє значення номінації закривка в словниковій статті вказує на співвіднесеність із терміном утулок (plug), проте незрозуміло, чому утулок не перекладено терміном plug [6, с. 1419].
Як зазначено вище, полісемічний термін замикач (закривач) подано як «1. shutter, gate; lock» [6, с. 379], що збігається із другорядними значеннями полісемічних українських термінів засувка [6, с. 399] і затулка [6, с. 402] (shutter), а також із перекладом терміна замо́к (lock) [6, с. 385]. Термін заслінка перекладено англійським gate, до якого є позначки: «1. (ЕЛ.)», що стосується галузі електроніки та електротехніки, і «2. (польового транзистора») [6, с. 379]. Відсутність таких позначок поряд з терміном замикач дає змогу виснувати, що замикач і заслінка, перекладені як gate, фактично не мають спільних сем. Крім того, одиницю засувка репрезентовано полісемічним latch, що збігається за словником [6] із третім значенням номінації замо́к. Своєю чергою, одне із другорядних значень одиниці засувка, передане як valve, збігається з перекладом терміна клапан (хлипак) [6, с. 527]. Останнє не зареєстроване в інших українських словниках [1; 2; 4; 5].
На підставі вищевикладеного, радше, не можна вважати варіантами одиниці терміноряду закривач – закривка – засувка – затулка – замок через вагомі семантичні обмеження; це різні терміни, що не взаємозамінні або збігаються в одному з багатьох своїх значень, проте такий висновок здається проблематичним, оскільки інші словникарі подають їх як власне синоніми: рос. затвор – укр. закривка, заслінка, англ. gate [1, с. 125]; закрив, (оруж.) замок [2, с. 104]); засув, засувка, заслінка, замок, заслін [4]; «гидр., техн., физ. 1. закрив; 2. (в оружии – ещё) замок; 3. (засов) засув; (задвижка, затвор) засувка, защіпка; (в плотине) заставка» [5, с. 186].
Проблематичним вважаємо терміноряд з інтегральною семою «той, що надає руху»: двигун, мотор, рушій, привід, повід, повідня. Номінація двигун, до якого подано синонім рушій у словниках [1, с. 361; 2, с. 80; 4; 5, с. 134], має англійський еквівалент engine [6, с. 251], до речі, як і термін мотор [6, с. 75]. Термін рушій пропоновано вживати на позначення приводу [6, с. 1047], поводу [6, с. 985], повідні [6, с. 985], тобто рушій – це пристрій, «1. (що надає руху) drive 2. (що створює тягу) propeller» і «3. (рушійний механізм) actuator; gear; propulsive device» [6, с. 1200]. Отже, за авторами словника [6], рушій і двигун позначають різні технічні поняття, що суперечить поглядам інших лексикографів і дезорієнтує користувача.
Нерідко словники подають суперечливу інформацію до одного поняття. Наприклад, гігромет(е)р [6, с. 179] і вологомір [6, с. 209] в «Українсько-англійському словнику» описано як терміни з тотожним семантичним складом: «вологомір: 1. (вимірювач вологості матеріалів) moisture gage 2. (вимірювач вологості повітря) hygrometer, hygrodeik» [6, с. 179]; «гігромет(е)р: hygrometer, moisture gage, hygrodeik» [6, с. 209]. Однак автори енциклопедичного політехнічного словника [27] вважають, що вологомір, на відміну від гігрометра та психрометра, вимірює вологість «газів, рідин і твердих тіл (деревини, текстильного волокна, зерна, харчових продуктів, нафти та ін.)», а гігрометри і психрометри призначені звичайно для визначення вологості повітря [27, с. 83].
Крім того, проаналізувавши двадцять фундаментальних понять галузі ХТ, визнаємо, що тільки три з них у словниках перекладено однаковими англійськими еквівалентами: випарник – evaporator [3, с. 62; 6, с. 119; 7, с. 126–127]; конденсатор – condenser [3, с. 38; 6, с. 556; 7, с. 118–119] i холодильний цикл – refrigeration cycle [3, с. 119; 6, с. 1481; 7, с. 58–59]. Решта термінів у цих та інших словниках або частково, або загалом не збігається із пропонованими англійськими номінаціями.
Наприклад, до термінів холодильна і кріогенна техніка подано однакові словосполуки cryogenic engineering, cryogenics [6, с. 1473, 1365], попри те що холодильна техніка стосується штучного охолодження, яке здійснюється за допомогою холодильних устав (установок) та охолоджувальних речовин; до останніх належать речовини, «у яких процеси танення (лід), сублімування (твердий діоксид вуглецю – сухий лід), випаровування (рідкий азот) або розчинення (охолоджувальні суміші) відбуваються за температур, нижчих від температури довкілля» [27, с. 584]. Поняття кріогенна техніка стосується «здобування та використання кріогенних температур, тобто температур, нижчих від 120 К» [27, с. 235]. У семимовній ґрунтовній міжнародній праці «New International Dictionary of Refrigeration», яку вважаємо базовою для холодильної справи, до термінів холодильна і кріогенна техніка подано такі номінації: refrigeration engineering [7, c. 4–5] та cryoengineering [7, с. 350–351]. Номінацію cryogenic engineering, яку автори словника [6] вживають як головну, ставлячи її на перше місце, у праці [7] позначено як нерекомендовану, що враховано у виданні [3]: кріогенна техніка: «1. сryoengineering; 2. cryotechnics (cryogenic technics)» [3, с. 281].
Багато запитань викликає переклад термінів холодоаґент, холодоносій, робоча речовина, робоче тіло англійською. У монографії д. т. н. Т. В. Морозюк зауважено, що холодоносії у зарубіжній літературі називають вторинними аґентами, або вторинними робочими речовинами [28, с. 200]. На підставі рекомендацій Міжнародного Інституту Холоду, прийнятих 1997 року, учений Т. В. Морозюк розрізняє поняття холодильний аґент (холодоаґент) (англ. refrigerant, фр. agent frigorifique) і робочу речовину (англ. working fluid, фр. fluid active). Термін холодоаґент вживають, якщо йдеться виключно про холодильну машину, і термін робоча речовина, – якщо йдеться про теплову помпу і/або про холодильну машину одночасно [28, с. 141]. Все це відображено лише в словнику [7]: холодоаґент – refrigerant, який є «primary refrigerant (as opposed secondary refrigerant)» [7, c. 76–77]. У решті словників ці рекомендації ігнорують: холодоаґент – coolant, refrigerant [1, с. 469]; coolant, cooling agent, refrigerant (охолоджувач, холодоаґент) [1, c. 259]; coolant; refrigerant; evaporant [3, с. 297]; coolant; refrigerant; cooling medium [6, с. 1473].
Термін холодоносій, під яким розуміють рідку речовину, призначену для перенесення теплоти від охолоджуваних об’єктів до холодоаґента [27, с. 582], перекладено в словнику [7, c. 130–131], як coolant; cooling medium; refrigerating medium; secondary refrigerant; в інших виданнях, як cooling medium [3, с. 43] та cold carrier [6, с. 1473], а такі розбіжності можуть призвести до помилок. Щодо номінацій робоча речовина (робоче тіло), тут спостерігаємо одностайніші погляди словникарів: робоча речовина, робоче тіло – working fluid, working substance [7, c. 58–59]; робоча речовина – working substance [1, с. 341]; working substance, working [operation] medium; (working) agent [6, с. 1141]; робоче тіло – working medium; (у плинових пристроях, зокрема пневм. та гідравлічних) working fluid [6, с. 1373].
Аналіз наведених варіантів, по-перше, показав різноманітність перекладів термінів холодоагент і холодоносій, проте ці поняття за змістом не збігаються, тому їм не можуть відповідати однакові англійські еквіваленти, отже, холодоаґент – refrigerant [7, c. 76–77], а холодоносій – coolant; cooling medium; refrigerating medium; secondary refrigerant coolant [7, c. 130–131]. По-друге, не можна робити власне синонімами номінації охолоджувач та холодоаґент, оскільки охолоджувач – пристрій, призначений для охолодження рідин, газів, харчових продуктів, як-от: interstage coolar (проміжнийохолоджувач) [7, с. 174–175], gas cooler (охолоджувач газу) [7, с. 244–245], milk cooler (охолоджувач молока) [7, с. 274–275]. Усього у словнику [7] знайдено 26 терміносполук зі стрижневим елементом cooler, які російською перекладено як охладитель. По-третє, якщо терміни робоча речовина і робоче тіло, на погляд авторів словника [6], не збігаються за змістом, то необхідно пояснити в гаслах їхні семантичні відмінності. На нашу думку, поняття робоче тіло і робоча речовина власне синоніми, але в галузі ШХ робоча речовина здебільшого асоціюється з рідиною.
Решта українських та англійських еквівалентів, які частково або повністю не збігаються у виданнях [1; 3; 6; 7] (охолоджувальний; охолоджуваний; охолоджувач; холод; холодильна камера; холодильна устава (установка); холодильний; холодильник; холодильня [6, с. 1473]), стане темою наших майбутніх досліджень.
Отже, з вищесказаного випливає, що за останні два десятиліття українська термінологія зазнала багатьох трансформацій. Позитивним можна вважати повернення і/або створення термінних номінацій, що відповідають українській ментальності. До них належать лексичні (підшипник – вальниця), графічні, фонетичні заміни (магнет) тощо. Така модифікація термінів спричиняє збільшення кількості термінних варіантів, оскільки новостворені й колишні номінації нерідко вживаються паралельно в наукових працях, проте варіантність, яку вважаємо найхарактернішою тенденцією української технічної термінології, не можна оцінити однозначно негативно, оскільки варіанти «унаочнюють» рух людської думки, щоразу вербалізуючи її. Завдяки цьому явищу можна виявити наступну тенденцію в українській термінології – орієнтування на рідномовний ґрунт з урахуванням надбань попередніх поколінь термінологів, збереження і/або відновлення інтернаціоналізмів, а також збереження кращих варіантів термінів, що потрапили в українську мову через російську й польську. Вищеназвані процеси непрості й після кількох десятків років вимушеного застою не відбуваються без мовних кострубатостей, що зумовлено, зокрема, розбіжностями в поглядах словникарів, перед працею яких варто схилити голову. Однак, очевидно, настав час, коли політехнічні словники повинні впорядковувати колективи авторів – фахівці різних технічних професій і навіть шкіл у межах однієї спеціальності, що дасть змогу адекватніше передати сутність сучасних технічних понять, уникнути численних неточностей і підвищити довіру користувачів до таких видань.