Розглянуто особливості формування покриття газотермічним методом при застосуванні порошкових дротів. Це зумовлено наявністю пор та твердих включень в отриманому шарі. Тому важливо дослідити вплив параметрів механічної обробки та складу порошкового дроту на шорсткість шліфованої поверхні електродугових покриттів. Покриття товщиною 1,2…1,5 мм наносили серійним електродуговим металізатором ЭМ-14 на заздалегідь оброблену поверхню як плоских, так і циліндричних зразків. Мікроструктуру та хімічний склад покриттів вивчали на електронному мікроскопі Carl Zeiss EVO XVP 40 з рентгеноспектральним мікроаналізатором INCA Energy 350 (Oxford Instruments). Показано, що поверхня електродугового покриття має типову композитну структуру на відміну від сталі, у якій зустрічаються ламелі з різною мікротвердістю. Об’ємна кількість оксидів у покриттях коливається в межах від 6 до 20 %. в залежності від кількості та хімічного складу легувальних елементів. Аналіз одержаних результатів показує, що максимальний вміст оксидів у покритті спостерігається при додаванні у шихту ферофосфору, ферохрому та феротитану. Шорсткість напиленого не шліфованого покриття зменшується з підвищенням тиску розпилу повітряного струменю під час напилення покриття на сталеву основу від Rz 85, за тиску 0,4 МПа, до Rz 55 – 0,65 МПа. Встановлено, що із ростом тиску повітряного струменю розмір структурних складових поверхні покриття зменшується при цьому його зносостійкість за умов граничного мащення зростає.