Квантово-хімічними методами розраховано оптимальну геометричну будову та реакційну здатність деяких пероксикислот, акридину та продуктів їхньої взаємодії. Встановлено, що теплота утворення пероксикислот (ПК) і карбонових кислот (KК) збільшується із підвищенням довжини вуглеводневого радикалу. Залежності площ молекул ПК та молекул KК від кількості атомів карбону в молекулах є лінійними. Потенціали йонізації всіх досліджених ПК близькі і знаходяться в діапазоні 11.22–11.39 еВ, залежно від методів розрахунку. Теоретично обчислені дипольні моменти кислот, акридинів, пероксикислот та N-оксидів акридину непогано узгоджуються з експериментальними значеннями, що вказує на правильність розрахунків. Теоретично обчислені значення теплоти утворення (ΔНf0) пероксикислот та акридину непогано узгоджуються зі значеннями, отриманими термохімічними методами. Розрахунки показують, що розмір вуглеводневого радикалу практично не впливає на величину ΔН0eхр. Результати квантово-хімічних розрахунків для реакції окиснення акридину можуть бути корисними для прогнозування інших механізмів окиснювальних процесів.
[1] Prylezhaeva E. (Ed.): Reaktsiya Prilezhaeva. Electrophil’noe Okislenie. Nauka, Moskva 1974.
[2] Tolstikov G. (Ed): Reaktsii Hydroperoksidnogo Okisleniya. Nauka, Moskva 1976.
[3] Antonovsky V., Khursan S. (Eds.): Phisicheskaya Khimiya Organicheskich Peroksidov. ICC "Akademkniga", Moskva 2003.
[4] Soloviev M., Soloviev M. (Eds.): Computernaya Khimiya. , Solon. Press, Moskva 2005.
[5] Clark T. (Ed.): A Handbook of Computational Chemistry. Wiley-Interscience, New York 1985.
[6] Blinova N., Stejkal J., Trchova M. et al.: Polymer, 2009, 50, 50. https://doi.org/10.1016/j.polymer.2008.10.040
[7] Stejskal J., Gilbert R.: Pure Appl. Chem., 2002, 74, 857. https://doi.org/10.1351/pac200274050857
[8] Dutka V., Matsyuk N., Dutka Yu.: Russ. J. Phys. Chem. A, 2011, 85, 45. https://doi.org/ 10.1134/S0036024411010079
[9] Haynes A. (Ed.): Methods of Oxidation of Organic Compounds. Academic Press Inc., London 1985.
[10] Thomsen A.: Water Res., 1998, 32, 136. https://doi.org/10.1016/S0043-1354(97)00200-5
[11] Parr R., Yang W.: Density-functional theory of atoms and molecules. Oxford University Press, New York 1989.
[12] Jasinski R., Baranski A.: J. Mol. Struc.-THEOCHEM, 2010, 949, 8. https://doi.org/10.1016/j.theochem.2010.02.023
[13] Stewart J. (Ed.): Program Package МОРАС2016. http://www.openmopac.net
[14] Senda N. (Ed.): Program Package Winmostar. http://winmostar.com
[15] Dutka V., Derkach Y Savitska O. and Kovalsky Y.: Visnuk Lviv Nats. Univ., 2007, 48, 166.
[16] Kitaigorodskii A., Zorkii P., Belskii V.: Stroenie Organicheskogo Veshchestva. Dannye Strukturnych Issledovanii 1929–1970. Nauka, Moskva 1980.
[17] Antonovsky V. (Ed.): Organicheskie Peroksidnye Initsiatory. Khimiya, Moskva 1972.
[18] Dutka V., Shchedry V., Gritselyak T., Kovalskyi Ya.: Visnuk Lviv Nats. Univ., 2013, 54, 358.
[19] Shriner R., Fuson R., Curtin D. et al.: The Systematic Identification of Organic Compounds. A Laboratory Manual. John Wiley & Sons, NY-Toronto 1980.
[20] Zhukovskii V.: Russ. J. Phys. Chem., 1983, 57, 2353.
[21] Osipov O., Minkin V. (Eds.): Spravochnik po Dipolnym Momentam. Vyschaja schkola, Moskva 1965.
[22] Lebedeva N.: Russ. J. Phys. Chem., 1964, 38, 1435.
[23] Van-Chin-San Yu. et al. (Eds.): Thermodynamichni Vlactivosti Kysenvmisnykh Organichnykh Spoluk. Dovidnyk. NULP, Lviv 2012.