духовність

У статті здійснено філософсько-педагогічний аналіз освітнього простору як середовища морального розвитку особистості та механізму культурної спадкоємності в умовах цивіліз-аційних трансформацій сучасності. Обґрунтовано, що освіта постає не лише інституційною системою передачі знань, а аксіологічно насиченим простором смислотворення, у якому формується ціннісна свідомість, моральна відповідальність і культурна ідентичність людини.

У статті автор аналізує бачення взаємодії серця та розуму відомого українського філософа і педагога Памфіла Юркевича. Автор статті стверджує, що Памфіл Юркевич є творцем аксіосфери, яка відповідала тодішнім європейським стандартам співжиття та є актуальною тепер.Автор наголошує на ціннісній складовій філософської рефлексії Памфіла Юркевича і важливості концепту душі, як носія ціннісних основ розвитку духовності людини у суспільстві. Концепт душі тлумачиться як взаємодія серця та розуму.

Досліджено синергетичну мотивацію методологічних основ професійних потреб, які відображають своєрідні відчуття необхідності задоволення у чомусь, нестачі в якийсь час, або знадобів у майбутньому, або запитів про всяк випадок чи різних попитів, нужд тощо. Ми будемо орієнтуватися на професійні потреби або надоби, які необхідні у виконанні фахових завдань, зокрема в науці в майбутньому. Щоб відчути, без чого не можна обійтися в науці, потрібно “прочитати” свою методологію, яка “записана” у підсвідомій зоні, в душі. Ці записи здійснюються активно або пасивно, але обов’язково синергетично.

Analyzed scientific views of the great German philosopher Hegel’s dialectic relationship
and on relations between the state and the Christian religion. In his work «Philosophy of Law»
German philosopher deeply and comprehensively reveals the role and place of state not only in
the development and functioning of society, but also the Christian religion as an important
institution in the formation of spirituality and high morality in society.

Запропоновано концепцію людської особистості, побудовану на основних ідеях провідних філософсько-правих шкіл. Розглядається поняття «персоналізм» та характеристики його значення у сучасній філософії. Досліджено історичні основи та розвиток ідей персоналізму, а також проаналізовано провідні персоналістичні напрями з урахуванням особливостей філософських концепцій їхніх основних представників. Досліджено методи і найважливіші категорії, які використовує екзистенціалізм у витлумаченні проблеми людини та специфіки її існування.

На основі наукових, історичних, філософських та релігійних джерел проаналі-
зовано роль і місце християнської релігії в житті та творчості геніального поета
Т. Г. Шевченка, оцінку мислителем християнської релігії як важливого чинника
формування високої моралі й духовності, а також світогляду.

Висвітлено роль духовно-естетичного чинника як одного із головних елементів у
процесі моделювання професійного буття юриста, що виступає способом самотворення
особистості й пронизує весь життєвий світ її носія. У наш час духовний чинник
характеризується за допомогою таких понять, як спосіб мислення, ментальність, ідеали
й цінності, установки, ціннісні орієнтації юриста.

Висвітлено морально-феноменологічну природу права як соціального явища, що виступає цілісним гармонійним утворенням, оскільки його надзавданням є скріплювати і поєднувати ті частини цілісного світу соціуму і людини, які руйнуються.

За природно-правовим підходом право аналізується як справедливість, довершеність, істинність