Наведено результати досліджень утворення полімерної матриці гідрогелю унаслідок структурування поліакриламіду його реакційноздатним полімерним похідним – полі-N- (гідроксиметил)акриламідом, визначено зони оптимальних умов синтезу та отримано харак- теристики гідрогелю залежно від рН-середовища, концентрації форполімерів, співвідно- шення між форполімерами та тривалості синтезу.
Проведено диспергування целюлозного волокна, екстрагованого з відходів листя олійної пальми в «зеленому розчині», одержаному з сечовини та гідроксиду натрію. Для синтезу гідрогелів застосовано реакцію полімеризації з використанням мікрохвилього випромінення. Вплив додавання целюлози визначено внаслідок порівняння ступеня набухання гідрогелю з 0% і 2% целюлози. Показано, що коефіцієнт набухання збільшується за наявності целюлози. За допомогою скануючої електронної мікроскопії доведено, що гідрогель з целюлозою має нерівну поверхню в порівнянні з гідрогелями без неї.
З використанням пектину зі ступенем естерифікації 81,5% у роботі одержано різні зразки пектинів зі ступенями естерифікації 40-70%. Показано, що визначальним фактором для успішного формування гідрогелевих пластин є ступінь естерифікації полісахариду. Встановлено, що гідрогелеві пластини за методом структурування солями кальцію формуються лише на основі пектину зі ступенем естерифікації меншим 70%. Запропоновано метод отримання гідрогелевих пластин на основі пектину зі ступенем естерифікації більшим 70% через введення додаткового гелеутворюючого полімеру альгінату натрію.
Встановлено можливість використання гідрогелів на основі кополімерів полівінілпіролідону з 2-гідроксиетилметакрилатом для насичення їх рослинними екстрактами.
Сучасні гідрогелеві лікувальні засоби терапії ушкоджень людської шкіри, повинні виконувати ряд функцій, які притаманні шкірі: 1) збереження теплового та водного балансу; 2) забезпечення проникнення кисню; 3) забезпечення транспорту необхідних для функціонування організму речовин; 4) захист від механічних пошкоджень. При використанні гідрогелевих покрить на ушкоджених ділянках шкіри вони повинні виконувати, додаткову функцію – пролонговану доставку терапевтичних препаратів різної природи до рани.
Полімерні гідрогелі, які близькі до біологічних клітин за фізичним станом, зарекомендували себе ефективними для використання у медицині і фармації. При загальній перспективності їх використання характерною є їхня невисока механічна міцність, що утруднює широке використання гідрогелевих виробів у практиці. Останнім часом зріс інтерес до полімерних гідрогелевих матеріалів, які поруч з гідрофільними і дифузійно-транспортними властивостями володіють високою механічною міцністю в гідратованому стані.
Сьогодні у світі проводяться поглиблені дослідження з синтезу і вивчення властивостей гідрогелевих матеріалів через перспективність їх застосування в багатьох галузях, зокрема у фармацевтиці, електронних приладах та техніці, біомедицині, біоінженерії. Фізико-хімічні властивості гідрогелів, отже і сфери їх можливого використання визначаються природою полімеру, ступенем структурування, співвідношенням компонентів полімер : вода. Тому одержання та дослідження властивостей та характеристик полімерних гідрогелів є важливим і актуальним завданням сучасної полімерної хімії.
Вивчено нові гетерогідрогелеві матеріали з регулярними включеннями дисперсної фази, а саме полістирольними латексними наночастинками. Синтезовані 3D гідрогелеві матриці містять збалансоване число перехресних зв‘язків і певну кількість наночастинок полістиролу з радіусом 50 або 85 нм. Встановлено, що отримані гідрогелеві матриці здатні змінювати ступінь набрякання та оптичні властивості залежно від розміру та концентрації дисперсних наночастинок.
The effect of the solubility parameter on the regularities of the hydrogel suspension obtaining based on the copolymers of 2-hydroxyethyl methacrylate and glіcidil metakrilat with polyvinylpirrolydone is investigated. The influence of the solvent nature on the diffusion processes in the suspension polymerization, the dispersion characteristics of hydrogel particles and kinetics of polymerization is determined.
The synthesis of polymers based on the 3-aminobenzenboroniс acid and reactionary poly (N-hydroxymethylacrylamide) via polymer-analogous transformations were researched. The polymer structure was confirmed and the optimal synthesis conditions were determined. Досліджено синтез полімерів на основі 3-амінобензенборонової кислоти та реакційноздатного полі(N-гідроксиметилакриламіду) через полімераналогічні перетворення. Підтверджено їх структуру та встановлені оптимальні умови синтезу.