У статті здійснено аналіз правових проблем у сфері права людини на відтворення, що існує в сучасному глобалізованому постмодерністському суспільстві. Автор акцентує на цінності громадського здоров’я та репродуктивних правах як засобу забезпечення продовження життя на землі та зміни поколінь. Визначено, що цей процес має онтологічну природу.
Анотація. Авторка статті здійснила аналіз правової природи дискримінації у сфері громадського здоров’я нації через встановлення її сутності та виокремлення категорій суб’єктів, які належать до дискримінованих груп осіб у сфері охорони здоров’я.
У цій статті проаналізовано проблеми обмеження прав людини у сфері громадського здоров’я в контексті правових позицій Верховного Суду.
Здійснено аналіз структурної ролі держави у процесах охорони здоров’я, розкрито її функціональне призначення у вирішенні системних проблем щодо збереження трудового потенціал нації як структурної умови забезпечення системи національної безпеки в умовах кризи, конкретизовано основні проблеми розвитку людства, які визначають якість систем охорони здоров’я як на глобальному, так і національному рівнях, та ідентифіковано відповідні зрізи загострення соціальної безпеки громадян, які звужують простір національної безпеки держави, що тим самим деконструює систему охорони здоров’я, яка у такий спос
Зазначено, що підтримані урядами стратегії безпечного, справедливого і здорового світу до 2030 р., визначені Цілями сталого розвитку, стали основою початку інтеграції конкретних заходів щодо збереження здоров’я в різних секторах та галузях. Зауважено, що нові виклики, що постають перед системою охорони здоров’я, заставляють уряди переглядати політику збереження здоров’я та управлінські підходи в цьому напрямі.
Розглянуто публікації закордонних авторів, які аналізують дані медичної статистики захворюваності в містах і узагальнюють світовий досвід формування відповідних політик як відповідей на існуючі загрози. Проаналізовано проекти Всесвітньої організації охорони здоров’я в площині здоров’я міст, вивчено рекомендації для адаптації ефективних практик в українських умовах. Доведено, що в сучасних умовах, з урахуванням викликів пандемії і світової фінансової кризи, надзвичайно актуальним є питання побудови в Україні системи громадського здоров’я в містах як основних центрах урбанізованого життя.
Завданням цієї статті є з’ясування того, як ми повинні ставитися до старших людей, а також усвідомлення найбільш істотних аспектів старіння. Питання постає наступним чином: Що ми як суспільство сьогодні робимо для забезпечення здорового способу життя з метою запобігання небажаних наслідків переходу до старості? Це питання пов’язане з іншою серйозним занепокоєнням: які вимоги постають у зв’язку зі зростанням відмінностей (расових та етнічних) у середовищі старіючого населення.