У статті заналізовано дисертаційні праці, об’єктом яких є лінгвістична термінологія. Ці праці стосуються як опису лінгвістичної терміносистеми в цілому, так і в конкретних граматиках чи працях науковців минулого зокрема. Дослідження конкретної терміносистеми в діахронії та синхронії дозволяють збагнути процес розбудови мовознавчої термінології.
Статтю присвячено аналізу такої важливої методологічної проблеми термінографічної діяльності, як проблема метамови опису. Це складний за своєю організацією фрагмент мови, зорієнтований на виконання низки прикладних завдань. Передусім ідеться про укладання історичного термінологічного словника української лінгвістичної термінології. Окрему увагу приділено фрагменту метамови термінографії, який стосується макро- та мікроорганізації словника, архітектоніки реєстру. Наголошено на важливості розуміння метамови як основної форми знакового представлення наукових знань.
У статті зроблено аналіз поглядів українських та закордонних термінознавців на проблему синонімії в термінолексиці. Розглянувши синонімні ряди назв мовознавчих понять, зафіксованих в українських писемних пам’ятках XVI-XVII ст., автор стверджує, що в ранні періоди розвитку термінолексики синонімія була дуже поширеним явищем і відігравала позитивну роль. Подано перелік екстралінгвістичних та інтралінгвістичних причин виникнення синонімних рядів обсягом від 2 до 11 членів.