мультикультуралізм

Досліджується вплив української трудової міграції на корпоративну культуру міжнародних компаній та окреслюються ключові виклики й можливості, пов’язані з інтеграцією українських працівників. Розглядаються особливості їхніх професійних навичок, ціннісних орієнтирів та моделей поведінки, які можуть сприяти трансформації управлінських підходів у багатонаціональних колективах. Окреслюється процес адаптації українців, їх інтеграція в усталені корпоративні стандарти та вплив на результативність командної взаємодії.

Проаналізовано досвід вирішення етнонаціональних проблем у багатоетнічних країнах розвиненої демократії, зокрема, у США, Канаді, Швейцарії, Бельгії, Угорщині, з огляду на формування основних засад етнонаціональної політики України.

Розглянуто проблеми мультикультуралізму, оскільки розвиток різноманітних
процесів у світі ставить під питання цю традиційну модель адаптації, доводячи її
недієвість і невідповідність сьогоденню

Досліджено феномен множинності та єдність людської культури в сучасному світі, використовуючи нелінійні методи сучасної постнекласичної парадигми наукового пізнання. Зроблено висновок, що мульти- культуралізм можна розуміти як фрактальність людської культури, як “єдність багатоманітності”: на противагу квазікласичному підходові, єдність і множинність культури не виключають, а доповнюють один одного.

На основі аналізу основоположних цінностей римського права, що відображено і
втілено у багатьох національних правових системах країн Західної Європи, розкрито
характерні особливості формування відповідних концепцій цих систем. З’ясовано, що
запозичення ідей та положень римського права здійснювалося через його основні
принципи, а саме: космополітизм, мультикультуралізм, справедливість та
індивідуалізм. Встановлено, що дух, ідея, принципи римського права позитивно
вплинули на національно-правові системи.

Розглянуто проблему сучасної міграційної кризи в країнах ЄС, основні загрози безпеки зовнішніх кордонів ЄС та загострення міжетнічних конфліктів. Проаналізовано сучасну міграційну політику країн ЄС,  проблеми інтеграції мігрантів у європейські суспільства, заходи, які застосовують окремі європейські держави у боротьбі із нелегальною міграцією, а також  наголошено на необхідності вдосконалення сучасної міграційної політики країн ЄС,  розробки нових умов та принципів адаптації мігрантів.

Розглядається комунікація як філософська категорія крізь призму набуття нею статусу правової комунікації між західною традицією права і національним правом.

Зазначається, що правова комунікація – це природний процес, соціальне явище, зумовлене інтенсифікацією економічно-політичного розвитку суспільства, а також певними антропологічними властивостями права.

Правова комунікація розглядається як діалоговість між належним та ідеальним у процесі формування і застосування права у сучасному біполярному світі.