музей

У статті здійснено комплексний аналіз історичних передумов формування меморіальної архітектури та сучасних тенденцій у проектуванні меморіальних об’єктів, зокрема військових кладовищ, які відображають пам’ять про історичні події та загиблих героїв. Особлива увага приділяється досвіду створення таких об’єктів в Україні та за кордоном, охоплюючи меморіальні комплекси у Києві, Одесі, Черкасах та Львові, а також у Сербії, Хорватії, Боснії і Герцеговині, Німеччині та США.

В публікації висвітлена низка унікальних заходів PQ19, в яких прийняла участь Львівська архітектурна школа для набуття досвіду в творенні середовища для презентацій національних досягнень в театральній культурі.

По-перше, викладачі, при залученні студентів кафедри, запроектували, виготовили і змонтували в Празі, в “Промисловому палаці”, для Першої Української Національної виставки, Перший павільйон для показу вирішення 5 кращих сценографій українських лялькових театрів; для виступів з доповідями референтів; для бесід і обміну досвідом.

У статті здійснено спробу проаналізувати окремі художні проекти, створені під час Майдану: щитопис, Страйк Плакат, Барбакан. Увагу акцентовано на закономірностях між цими мистецькими виявами та ідеєю створення абсолютного нового меморіального комплексу, який включатиме місця пам`яті та музей Революції Гідності. Усі ці мистецькі ініціативи розглянуто як джерела наповнення нового музею.

У статті здійснено спробу проаналізувати, на фоні ключових етапів цивілізаційно-культурної історії Європи, прояви музеальності від античної доби до епохи націоналізму в ХІХ столітті. Увагу акцентовано на причинно-наслідкових зв’язках між потребою у відборі та зберіганні певних видів музеалій та релігійно-світоглядними й суспільно-політичними обставинами конкретної історичної епохи.

У статті вказано на особливості терміна як невід’ємного елемента термінологічної системи, розглянуто терміносполучення* із компонентом «музей» та його похідними в українській терміносистемі музейництва, які зафіксовані в сучасних термінологічних словниках музейної справи, виокремлено структурні моделі, за якими побудовані ці аналітичні терміни.

У статті проаналізовано українські та російські термінологічні видання, вказано на їхні особливості в галузі музейництва, виокремлено основні публікації, які стосуються різних проблем музеєзнавства.

Визначено сучасну парадигму розвитку музеїв як основних презентаторів історико-культурної спадщини, наведено провідні тенденції в середовищі європейських музеїв, окреслено основні проблеми щодо інтерпретації фондів музеїв. Велику увагу звернено на аналіз негативних тенденцій у розвитку культурного сектору. Розглянуто роль музею як ефективного інструменту для формування іміджу «відкритого суспільства», його здатності до інтеграції громадськості до інтелектуального європейського і світового співтовариства.

Розглянуто проблему актуалізації ролі музейної комунікації в сучасному глобалізованому суспільстві. Виокремлено та узагальнено чинники, які визначають нові підходи й форми взаємодії музею із публікою, забезпечуючи широке впровадження сучасних інформаційно-комунікативних технологій, модернізацію змісту експозиції, розширення спектру й підвищення якості музейних послуг. З’ясовано потенціал впровадження комунікативного підходу в музеології й музейному проектуванні, що дає можливість застосовувати в практиці музею нові медіа та технології інтерпретації та сприйняття експозиції.

Зроблено спробу висвітлити основні здобутки історіографічних досліджень з проблеми становлення музеології як науки. Виділено напрями музеологічних досліджень та проаналізовано основні дискусійні питання. Зосереджено увагу на суті понять «музеєзнавство,» «музеологія», «музеалія,» а також охарактеризовано літературу, у якій визначено місце музеології в системі соціогуманітарних наук.

Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові — меморіальний комплекс-ансамбль вілли Грушевських — сучасна науково-дослідна, науково-освітня, історико-культурна меморіальна установа (пам’ятка історії та архітектури); за видом діяльності науково-методичний центр для музеїв у масштабах України і за її межами; наукова база грушевськознавства, яка займається всебічним вивченням життя та діяльності Михайла Грушевського та його доби.