У цій роботі було синтезовано наночастинки MgAl2O4 з різним часом прожарювання для фотокаталітичних застосувань. Для дослідження структурних, хімічних, оптичних і морфологічних властивостей синтезованих наночастинок було використано різні методи аналізу, такі як XRD, SEM, EDX, УФ-видима та FTIR спектроскопія. XRD аналіз показав утворення структури шпінелі MgAl2O4.
Радикальною полімеризацією в присутності агентів переносу ланцюга, отриманих з ізопропілбензолу, синтезовані полімери з кінцевими епоксидними, фосфатними, фтороалкільними групами. Структура полімерів підтверджена спектрами ЯМР та функціональним аналізом. Для синтезу полімер-неорганічних частинок використовували полімери з функціональним фрагментом та кополімери з полі(2-етил-2-оксазоліновим) фрагментом
In this paper, we investigate the population dynamics of phytoplankton–zooplankton–nanoparticle model with diffusion and density dependent death rate of predator. The functional response of predator in this model is considered as Beddington–DeAngelis type. The stability analysis of the equilibrium points is observed by applying the Routh–Hurwitz criterion. Numerical simulations are given to illustrate the theoretical results.
Одержано водні дисперсії наночасток срібла внаслідок вивантаження контактної нерівноважної низькотемпературної плазми в присутності альгінату натрію (1,25–5,0 г/л). Формування часток срібла (до 100 нм) підтверджено методом рентгеноструктурного аналізу та ІЧ-спектроскопії. Одержані колоїдні розчини наночасток срібла сприяють формуванню менш потужної біоплівки за умов мікробної корозії низькокарбонової сталі, ініційованої сульфатвідновлювальними бактеріями роду Desulfomicrobium. Бактерії роду Desulfovibrio виявилися резистентними до наночасток срібла.
Розглянуто адсорбційні методи вилучення родаміну Б зі стічних вод й окиснювальні методи його деградації, які ґрунтуються на використанні передових процесів окиснення (сонолізу, фотолізу, соно-, фото- і сонофотокаталізу). Встановлено, що як адсорбенти для вилучення родаміну Б застосовують матеріали природного походження (наприклад, глини, цеоліти, вугільну золу, анаеробні шлами, тверді відходи сільського господарства) та їх модифіковані або активовані аналоги.
Шляхом радикального структурування, ініційованого пероксидовмісними реакційноздатними кополімерами, отримано структуровані полімерні та нанокомпозитні плівки на основі полі(2-етил-2-оксазоліну) і модифікованих мінеральних наночастинок гідроксиапатиту та діоксиду силіцію. Досліджено вплив температури і додаткового зшиваючого агенту на особливості процесу отвердження. Отримані результати свідчать, що при підвищених температурах залежність гель-фракції від часу має екстремальний характер.
We consider a solution of nanoparticles in a pore with one of its walls being a liquid crystalline polymer brush. Both nanoparticles' ligands and the brush molecules side chains contain the same liquid crystalline groups. The system is studied using the molecular dynamics simulations. At both cases of a low and high brush density, the aggregation between the pairs of nanoparticles in a bulk and between the brush molecules prevail. However, we found a specific brush density when the nanoparticles are adsorbed more readily on a brush than aggregate in a bulk. A set of density profiles as
Методом полімеризаційного наповнення синтезовано структуровані нанокомпозитні гідрогелі на основі поліакриламіду та модифікованих реакційноздатними полімерами мінеральних наночастинок (НЧ) гідроксиапатиту (ГАП), ZnO, ТіО2. Показано, що фізико-механічні характеристики отриманих нанокомпозитів значною мірою визначаються природою модифікатора мінеральних НЧ.
Нанесення наночастинок металів, зокрема срібла на поверхню кремнію використовують для формування антивідбивної поверхні фотоелектричних перетворювачів. Одним із перспективних методів такої модифікації є метод гальванічного заміщення, який характеризується широкими можливостями керованого впливу на морфологію осаджуваного наноструктурованого металу. Осадження срібла гальванічним заміщенням найбільш вивчене у водних розчинах AgNO3 у присутності HF.
Вивчено нові гетерогідрогелеві матеріали з регулярними включеннями дисперсної фази, а саме полістирольними латексними наночастинками. Синтезовані 3D гідрогелеві матриці містять збалансоване число перехресних зв‘язків і певну кількість наночастинок полістиролу з радіусом 50 або 85 нм. Встановлено, що отримані гідрогелеві матриці здатні змінювати ступінь набрякання та оптичні властивості залежно від розміру та концентрації дисперсних наночастинок.