Розглянуто суспільно-політичну лексику й термінологію, яка стала невід’ємним компонентом мови сучасних засобів масової інформації; заналізовано лексико-семантичні процеси, які відбуваються в мові ЗМІ початку ХХІ ст.; виявлено тематичні групи суспільно-політичної лексики й термінології; зілюстровано особливості вживання політичних інновацій в авторському тексті.
Розглянуто виробничо-сельбищні утвори, які з’явились у світовій містобудівній практиці другої половини XX ст. Проведено порівняльне аналізування термінів «промислово сельбищний район» і «технополіс» із врахуванням причин й цілей їхнього виникнення та особливостей функційно-планувальної організації. Оцінено перспективи їхнього формування в контексті сучасних тенденцій розвитку виробничих територій міста.
У статті розглянуто проблему семантичної динаміки терміна під впливом екстралінгвальних чинників. Досліджено зміни, що відбулися у спеціальній науковій картині світу політології, наслідком яких є трансформація семантичної структури терміна, поява нових спеціальних значень, нейтралізація оцінно-експресивних компонентів, а також звуження або розширення значень. Обґрунтовано вплив соціальних змін на творення та розвиток політологічної термінології.
Унаслідок виконаного дослідження з’ясовано джерела сористичних парадоксів. Обґрунтовано пропозиції щодо внесення в дефініції слів з неясною семантикою такої інформації, яка в разі її врахування внеможливлюватиме несвідоме формування сористичних парадоксів. Сформульовано пропозицію щодо уточнення дефініції поняття «купа».
Предметом аналізу статті є міркування видатного фізика й перекладача Івана Пулюя про потребу формування питомої наукової мови в час існування української бездержавности на межі ХIХ – поч. ХХ століть і їхня абсолютна суголосність із сьогоднішніми проблемами утвердження наукової термінології на рідномовній основі. Уперше джерелом дослідження міркувань мислителя про мову науки, освіти та просвіти є 298 його листів, виданих 2007 року.
Стаття продовжує цикл авторових публікацій, присвячених вивчанню лексики української гомеопатичної галузі. Пропонована праця презентує аналізування дериваційних процесів досліджуваної термінології. Зокрема, розглянуто суфіксальний спосіб творення термінів, визначено ступінь продуктивності окремих словотвірних типів у творенні гомеопатичних термінів. Актуальність статті зумовлено потребою вивчити й систематизувати способи творення термінів гомеопатичної галузі, яку ще не належно досліджено на лінгвістичному рівні.
Статтю присвячено аналізові специфіки функціювання явища полісемії в українській електроенергетичній термінології, заналізовано основні типи багатозначних лексем у досліджуваній терміносистемі, з’ясовано причини виникнення нових термінологічних значи́н спеціальних електроенергетичних номінацій.
Розглянуто українську термінологію нафтогазової промисловості як польової структури. Визначено типові ознаки термінополя, виокремлено особливу структуру – ядро й периферію, для якої властива концентрація полеутворювальних ознак у ядрі й неповний набір цих ознак за можливого послаблення їхньої інтенсивності на периферії.
У статті визначено роль Термінологічної комісії при Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехія) для формування української термінології лісівництва в 20-х роках ХХ ст. Заналізовано терміни на позначення понять лісівництва, зафіксованих у «Лісотехничному словнику. Німецько-українському» (1928), здійснено їхнє лексико-семантичне аналізування.
У статті досліджено словотвірну організацію українських термінів музейництва, зокрема термінів, утворених суфіксальним способом. Окреслено основні тенденції суфіксального способу термінотворення, проаналізовано найпродуктивніші моделі суфіксації термінів музейної справи.