У статті заналізовано термінолексику наукових літературознавчих праць кінця ХІХ – початку ХХ ст. Описано категорії термінів із погляду на їхнє походження, де було виявлено терміноодиниці, запозичені з грецької, латинської, італійської, французької, німецької чи англійської мов, іноді за участи мови посередника. Також зафіксовано питомі терміни й гетерогенні одиниці.
У статті здійснено спробу висвітлення історії формування термінології словосполучення як фрагменту терміносистеми українського синтаксису в українському мовознавстві. На основі даних історичних джерел подаємо інформацію про внесок українських граматистів у розвиток синтаксичної термінології у зв’язку з пожвавленням теоретичних напрацювань української синтаксичної науки починаючи з другої половини ХІХ століття. Завдяки презентації терміновживання в мовознавчих працях, простежуємо основні тенденції термінотворення, одна з яких проголошує україномовну основу.
У статті зроблено аналіз поглядів українських та закордонних термінознавців на проблему синонімії в термінолексиці. Розглянувши синонімні ряди назв мовознавчих понять, зафіксованих в українських писемних пам’ятках XVI-XVII ст., автор стверджує, що в ранні періоди розвитку термінолексики синонімія була дуже поширеним явищем і відігравала позитивну роль. Подано перелік екстралінгвістичних та інтралінгвістичних причин виникнення синонімних рядів обсягом від 2 до 11 членів.