У статті досліджено проблемні питання слідчого і судово-експертного встановлення причин подій техногенного характеру. Визначена необхідність взаємодії слідчого і фахівця експерта у встановленні причинно-наслідкових зв’язків у справах про події техногенного характеру.
Розглянуті завдання основного напрямку розслідування, які складається з послідовного вирішення наступних задач, а саме: збирання даних, що характеризують місце, час, механізм розвитку та інші обставини суспільно небезпечного події; встановлення безпосередньої причини даної події; з'ясування основної причини події (тобто діяння або бездіяльності, що зумовили можливість реалізації безпосередньої причини); встановлення особи винного (винних), мотиву, мети та інших обставин діяння.
На основі даних експертної практики розглянуто п’ять типових експертних завдань, а саме: з'ясування питання про наявність причинного зв'язку між двома явищами; встановлення причини настання явища; необхідність вивчення умов (найчастіше такі дослідження мають діагностичний характер, оскільки вони пов'язані з визначенням стану об'єкта) (наприклад, чи перебував об'єкт у справному стані, і якщо ні, то в чому полягала його несправність; який стан протипожежної безпеки; чи належать дані предмети до категорій вогнестійких; чи перебував даний об'єкт (колія, локомотив, вагон тощо) у технічно несправному стані, і якщо так, то в чому полягає несправність)); з’ясування тимчасового співвідношення (проходження) двох явищ, що набуває важливого значення, коли вчинення кримінального правопорушення ускладнене привхідними обставинам (умовами) або складається з декількох ланок; за результатами вирішення цього завдання, як і попереднього, які в одних випадках мають самостійне значення, а в інших – спрямовані на з'ясування причинного зв'язку між двома явищами або (і) ознаками причини або можливість їх використання під час дослідження механізму вчинення кримінального правопорушення.
1. Korma, V. D. (2006)_Osnovy kriminalisticheskogo ucheniya o tekhnogennyh istochnikah povyshennoj opasnosti. [Fundamentals of forensic doctrine of man-made sources of increased danger]. Doctor’s thesis. Moskva: ФГУП ЦПП [in Russian].
2. Koldin, V. Ya. (2002). Veshchestvennye dokazatel'stva: informacionnye tekhnologii processual'nogo dokazyvaniya. [Physical evidence: Information technology of procedural evidence]. Moskva: NORMA [in Russian].
3. Adamova, V. A., Viktorova, E. N., Viktorova, L. N. i dr. (1992). Kriminalisticheskoe obespechenie predvaritel'nogo rassledovaniya. [Forensic support of preliminary investigation]. Moskva: Vysshaya shkola [in Russian].
4. Orlov, Yu. K. (2005). Sudebnaya ekspertiza kak sredstvo dokazyvaniya v ugolovnom sudoproizvodstve. [Forensic examination as a means of proof in criminal proceedings]. Moskva: IPK RFCSE [in Russian].
5. Orlov, Yu. K. (1985). Klassifikaciya ekspertnyh issledovanij po ih zadacham. [Classification of expert studies by their objectives]. Novye razrabotki i diskussionnye problemy teorii i praktiki sudebnoj ekspertizy. № 1, Р. 16-17.
6. Yablokov, N. P. (1980). Issledovanie obstoyatel'stv prestupnyh narushenij pravil bezopasnosti truda. [Investigation of the circumstances of criminal violations of labor safety rules]. Moskva: Moskovskij universitet [in Russian].
7. Severin, V. A. (1986). Lichnost' prestupnika, sovershivshego halatnost' v sfere promyshlennogo proizvodstva. [The identity of an industrial negligent criminal]. Voprosy bor'by s prestupnost'yu, № 44, Р.51-54.
8. Sokolovskij, Z. M. (1979). Ekspertnoe issledovanie prichinnoj svyazi po ugolovnym delam. [Expert study of causation in criminal cases]. Kiev: Redakcionno-izdatel'skij otdel MVD USSR [in Russian].
9. Kornouhov, V. E. (2004). Kurs kriminalistiki. Osobennaya chast'. [Forensic course. The special part.]. Moskva: Yurist" [in Russian].