Характеристика виборчої системи України через призму виборчого кодексу України

Стаття присвячена аналізу виборчих систем, встановлених Виборчим кодексом України для виборів Президента України та народних депутатів України.

Встановлено, що процес постійного реформування виборчого законодавства негативно впливає на практику його реалізації. Як відомо, найбільш продуктивним є стабільне законодавство, а стабільним є те законодавство, яке найбільш адекватно відображає суспільні потреби та забезпечує ефективні механізми їх правового регулювання.

У багатьох державах учасницях ЄС порядок підготовки та проведення виборів визначається Виборчим кодексом. Виборчий кодекс дозволяє не лише систематизувати та уніфікувати різні види виборчих процедур, а й створити правову базу, відповідно до якої замість кількох нормативноправових актів діяв би один, який би впорядкував усі без винятку правовідносини у виборчій сфері. До прийняття Виборчого кодексу виборче законодавство України складалося з масиву законів і нормативно-правових актів, які частково дублювалися, а в деяких випадках мали відмінності там, де повинен існувати єдиний підхід до правового регулювання.

З’ясовано, що пропорційна виборча система з відкритими списками, передбачена Виборчим кодексом України для виборів народних депутатів, має ряд переваг застосування у нашій державі, а саме: підвищиться загальна зацікавленість громадян до виборчого процесу, виборці будуть ретельніше підходити до вибору достойних кандидатів; за такою виборчою системою установлюється прямий зв’язок між конкретним кандидатом та виборцем, тому що виборці знають за кого вони голосують; зменшиться вплив корупційних схем та суттєво знизяться шанси того, що партії зможуть провести до Верховної Ради України непрофесійних до депутатської роботи кандидатів; мала б зрости конкуренція між політиками у самій партії, кожний депутат буде змушений працювати так, щоб його обрали виборці, а не думати як купити «прохідні» місця.