«Історія Русів» : пам`ятка української політико-правової думки в контексті націогенезу й державно-правової традиції українців

https://science.lpnu.ua/law/all-volumes-and-issues/volume-10-number-2-38...
Ivan Terlyuk. «The history of the Russians»: a memory of Ukrainian political and legal thought in the context of national genesis and state-legal tradition of Ukrainians.

Автори:
1
Національний університет “Львівська політехніка”, Навчально-науковий інститут права та психології

Анотація.  Розглянуто «Історію Русів» як пам’ятку української політико-правової думки. Проводиться думка про неї як про знакове явище з погляду українських націоґенезу й державно-правової традиції. Висловлено власне розуміння використовуваної термінології.

Наголошено, що на зламі XVIII ‑ початку ХІХ ст. в російсько-імперських політико-правових реаліях український націоґенез як ідея національної державності розвивався загалом у руслі двох тенденцій ‑ необхідності збереження козацької державно-правової традиції й потреби врахування нових суспільно-політичних реалій. Підкреслено, що першу тенденцію в «Історії Русів» засвідчено у найголовніших положеннях її політичних і правових ідей. Установлено, що усі вони побудовані на підвалинах стрижневої засади козацької державно-правової традиції ‑ вольностей ‑ відібраних прав, які жили в історичній пам'яті народу й будили волелюбні думки та прагнення українців. Мотивовано, що «Історія Русів» попри оспівування козаччини, не була позбавлена віянь нового модерного періоду. Як приклад, наводиться використання автором праці відповідної термінології.

Аргументовано, що «Історія Русів» виразно засвідчувала тенденцію на потребу врахування нових суспільно-політичних реалій, що склалися на українських землях Російської імперії. Акцентовано, що найповніше вона виявляла себе у просторі концепції України як Малоросії. Встановлено, що вказана концепція в тогочасній російській Україні вже утвердилася як особлива форма історичної і політичної свідомості й творила особливу ідентичність. Доведено, що яскравим виявом цієї тенденції було явище т. зв. подвійної лояльності.

У підсумок наголошено, що «Історія Русів» у багатьох сенсах ‑ перехідний документ. Запропоновано вважати її працею, в якій чи не вперше, нехай опосередковано, відображена одна з негативних рис української ментальності – надмірна схильність до компромісу й конформізм. Відзначено, що це явище супроводжувало українців фактично від часу утвердження в Україні обох імперій з останньої чверті XVIII ст., а потім і в радянський час до кінця ХХ ст. і чи не до сьогодні. Висловлено переконання, що подвійна лояльність та ідентичність характерні для будь-якої імперії (авторитарної держави), а відтак були вимушеними рисами суспільних умов для українців, зокрема, в обох імперіях так само, як і в пізнішій ‑ радянській.

1.​Terlyuk I. (2022). Ukrayinska derzhavnist: formuvannya nacionalnoyi derzhavno-pravovoyi tradiciyi.  Druga polovina XVI – pochatok ХХ st.  [Monografiya]. Lviv : TzOV «Galicka vidavnicha spilka», 480 p.

2.​Terlyuk I.Ya. (2014). Formuvannya i rozvitok u vitchiznyanij politiko-pravovij dumci koncepciyi Ukrayini yak Malorosiyi (do vitokiv rosijskih imperskih ideologem). Visnik Nacionalnogo universitetu «Lvivska politehnika». Zbirnik naukovih prac. № 782. Yuridichni nauki. Lviv : Vidavnictvo Lvivskoyi politehniki, P. 141–146.

3.​Kogut 3. (1996). Rosijskij centralizm i ukrayinska avtonomiya. Likvidaciya Getmanshini 1760 1830.  K.: Osnovi, 317 p.

4.​Shevchuk V.O. (2005). Muza Roksolanska: Ukrayinska literatura XVIXVIII stolit: U 2 kn. Kniga druga: Rozvinene baroko. Piznye baroko. K.: Libid, 728 p.

5.​Plohij S. (2013). Kozackij mif. Istoriya ta naciyetvorennya v epohu imperij / avtoriz. per. z angl. M. Klimchuka.  K.: Laurus, 440 s.

6.​Pricak O. (1993). She raz pro soyuz Bogdana Hmelnickogo z Turechchinoyu. Ukrayinskij arheografichnij shorichnik. Kiyiv, Vip. 2.  P. 177192.

7.​Shevchuk V. (1991). Nerozgadani tayemnici «Istoriyi Rusiv». Istoriya Rusiv / Per. I. Dracha.  K.: Rad. pismennik,P. 528.

8.​Smolij V.A., Stepankov V.S. (1997). Ukrayinska derzhavna ideya XVII – XVIII stolit: problemi formuvannya, evolyuciyi, realizaciyi. K.: Vidavnichij dim "Alternativi", 368 p.

9.​Istoriya Rusiv (1991). / Per. I. Dracha; vstupna stattya V. Shevchuka. K.: Rad. pismennik, 318 p.

10.​Saltovskij O. (2002). Koncepciyi ukrayinskoyi derzhavnosti v istoriyi vitchiznyanoyi politichnoyi dumki (vid vitokiv do pochatku ХХ stolittya).  K.: Vid. PARAPAN, 396 p.

11.​Yakovenko N. (1997). Getmanska Ukrayina pid kolesami prosvitnickih idealiv. Suchasnist. № 9. P. 145149.

12.​Vengerska V. (2011). Intelektuali v ХІХ st.: fenomen mnozhinnih loyalnostej.  Inteligenciya i vlada. Seriya : Istoriya. Vip. 21. P. 1727.

13.​Kravchenko V. (2020). Provincijni poshuki kolektivnoyi identichnosti: vipadok u Slobidskij Ukrayini.Imperski identichnosti v ukrayinskij istoriyi XVIII – pershoyi polovini ХІХ st. / Kolektivna monografiya za red. V. Adadurova i V. Sklokina. Lviv: Vid-vo UKU, P. 115168.

14.​Pashuk V. (2016). Cherez prosvitu do modernoyi naciyi: tovaristvo «Prosvita» ta polski prosvitni organizaciyi Galichini. Proekt «Ukrayina». Avstrijska Galichina / avt.-uporyad. M.R. Litvin. Harkiv: Folio, P. 146160.

15.​Gyrych I. (2011). Konceptualni problemi istoriyi Ukrayini. Ternopil: Navchalna kniga «Bogdan», 224 p.