Висвітлено питання міжнародного та українського історичного досвіду надання правової допомоги загалом, і безоплатної правової допомоги в ході здійснювання навчальної діяльності зокрема. Простежено особливості цього процесу від витоків джерел й до сьогодення. Проводиться думка, що надання безоплатної правової допомоги у контексті навчальної діяльності – це багатоаспектний процес, який і , що в світі, що і в Україні, відбувається впродовж століть у різних формах та під впливом різних факторів. Наголошено, що безсумнівною його передумовою стала легалізація професії юриста та започаткування розгалуженої системи правничої освіти. Акцентовано, що зазначені факти були наслідком зростання значимості значущості права у процесі регулювання суспільних відносин.
Досліджено основні етапи й особливості європейського історичного досвіду надання правової допомоги в добу Стародавності, Середньовіччя й Нового часу. Розглянуто й певний історичний досвід надання безоплатної правової допомоги у контексті здійснення навчальної діяльності , що мав місце в Україні. Обґрунтовано, що піонером у створенні розгалуженої системи здобуття правничої освіти й вироблення різних форм надання правової допомоги був Стародавній Рим. Установлено, що реальне налагодження системи надання безоплатної правової допомоги, зокрема в ході процесі здійснювання навчальної діяльності, відбулося тільки у 1920-ті рр., й попервах спершу мало локальний характер й обмежувалося переважно США. Аргументовано, що його реалізація стала можливою унаслідок тривалої наукової дискусії попередніх років, в ходіу процесі якої було вироблено новий підхід до підготовки правників з пріоритетом на практику, а також знайдено форму такої підготовки – “юридичну клініку”. З’ясовано, що юридична клінічна освіта сьогодні вважається однією з найбільш ефективних. Простежено характер та особливості поширення юридичної клінічної освіти, а також розвиток відповідної нормативно-правової бази в Україні.
1. Дубчак Н. С. (2015). Юридичні клініки Європи: загальний огляд діяльності. Часопис Академії адвокатури України. № 1(26). Т. 8. С. 89–90.
2. Лоджук М. Т. (2015). Юридичні клініки в Україні: освіта та правова допомога: монографія. Одеса: Фенікс, 328 с.
3. Правнича клінічна освіта в Україні: Навчальний навч. посібник посіб. (2020). / за заг. ред. В. М. Сущенка. К.: Ваіте, 274 с.
4. Савчин М. В., Менджул М. В., Навроцький В. В. (2007). Основи юридичної клінічної практики. Ужгород, 127 с.
5. Бондар Н. А. (2018). Особливості отримання юридичної (правничої) освіти в Україні (XVII – початок ХХ ст.). Приватне та публічне право. № 1. С. 3-–8.
6. Макарчук В. С. (2017). Історія світової та вітчизняної адвокатури: Курс лекцій. , Навчнавч. посібник. Львів: Ліга-Прес, 264 с.
7. Тарасовський Ю. (2019). Що таке Pro bono і чому це важливо для України? URL: https://biz.liga.net/all/all/cards/chto-takoe-rro-bono-i-pochemu-eto-vaj....
8. Терлюк І. Я. (2022). Надбання української державності: закладення державницьких традицій в контексті періодизації історії держави і права й формування українського етносу (нації). Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: “Юридичні науки”. Львів, Том 9. Номер № 3 (35). С. 19-–27.
9. Терлюк І. Я. (2018). Історія держави і права України: [навч. посіб.]. Вид. 4-те, зі змінами. К.: Видавничий дім “Кондор”, 2018. 772 с.
10. Кобилецький М. М. (2008). Магдебурзьке право в Україні (XIV – перша половина XIX ст.): Історико-правове дослідження. Львів: ПАІС, 406 с.
11. The Educational Legacy of Medieval and Renaissance Traditions. Medieval Universities. URL: http://www.csupomona.edu/~plin/ls201/medieval2.html.
12. Willem Frijhoff, Willem.. (2012). The University as an Institution of Early Modern Europe Critical Reflections on its Self-evidence. Pfad: L:/ZE/ZHF/Beiheft FS Schilling 13867/11-Frijhoff.3d Union / Schoen 20. 3. S. 1-–10. URL: https://heloise.hypotheses.org/files/2012/10/Alteuropa-FS-Schilling-11-F....
13. Пам’ятки братських шкіл на Україні : кінець XVI – початок XVII ст. : тексти і дослідження (1988). / [АН УРСР, Ін-т філософії, Ін-т сусп. наук]; редкол.: В. І. Шинкарук [та ін.] ; [підгот. до вид. та комент.: В. М. Нічик та ін.]. Київ: Наук. думка, 566 c.
14. Губар К. (2018). Внесок Києво-Могилянської академії та Київської духовної академії у вітчизняну юридичну освіту, науку і практику (1615-–1920 рр.): монографія / за заг. ред. І. Б. Усенка. Київ: Центр учбової літератури, 240 с.
15. Прибора Р. І. (2015). Вплив німецьких університетів на розвиток вищої освіти США в ХІХ столітті. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, III(32), Issue: 63, . С. 37-–40.
16. Бігун В. С. (2006). Юридична професія та освіта. Досвід США у порівняльній перспективі. К.: Юстініан, 272 с.
17. Єлов В. (2004). Коли вуз готуватиме юристів, а не “випускників”? Право України. № 1. С. 132-–136.
18. Наказ Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України”. № 592 від 03.08.2006 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/z0956-06#Text.
19. Наказ Міністерства освіти і науки України “Про затвердження стандарту вищої освіти за спеціальністю 081 Право для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти”. № 644 від 20.07.2022 р. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishchaosvita/zatverdzeni%20 standarty/2022/07/21/081-pravo-bakalavr-644-20.07.2022.pdf .