Стаття присвячена проблематиці визначення поняття і змістовної сутності acquis Європейського Союзу. Дослідження зумовлено тим, що попри тривалу історію досліджень цієї спрямованості, acquis досі не має такого тлумачення, яке б повністю розкрило природу цього явища. Це зумовлено браком нормативного закріплення дефініції acquis у європейському законодавстві, що сприяло розвитку різних теорій про природу acquis.
Проаналізовано підходи до розуміння acquis як сукупності спільних прав та обов’язків, правової системи ЄС, сукупності правових актів і політичних інструментів, правопорядку чи принципу. Зроблено висновок, що більша частина з наявних дефініцій створює певне уявлення про acquis, однак не дає змоги повністю осягнути сутність цього явища.
Запропоновано погляд на acquis як на систему правових засобів. Такий підхід дає змогу охопити увесь різноманітний інструментарій, призначений для досягнення правових цілей в межах ЄС, і підкреслити наявність зав’язків між різними елементами цієї системи та їнійх взаємний вплив. Враховуючи визнання в ЄС пріоритету acquis над будь-якими національними нормами, уточнено, що ця система правових засобів є наднаціональною. З огляду на те, що на основі acquis виникають спільні права та обов’язки держав-членів, зроблено акцент на тому, що acquis виступає основою формування внутрішнього правопорядку у Спільноті. На підставі проведеного дослідження запропоновано нове визначення acquis ЄС як наднаціональної системи правових засобів, яка визначає спільні права та обов’язки держав-членів і формує єдиний внутрішній правопорядок Європейського Союзу.
1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text (Дата звернення: 14.11.2024).
2. Petrov R. (2006). The dynamic nature of the acquis communautaire in EU external relations. Revue Européenne de Droit Public. No. 18(2). P. 741–771.
3. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 року № 1629-IV. ВВР. 2004. № 29. Ст. 367.
4. Пропозиції Президента до Закону “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, реєстр. № 3581 від 25.12.2003 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=15183 (Дата звернення: 14.11.2024).
5. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 21 листопада 2002 року № 228-IV. ВВР. 2003. № 3. Ст. 12.
6. Statement by M. Willy Brandt Chancellor of the Federal Republic of Germany / The Summit Conference at the Hague. Statements made by the Heads of State or Government on 2 December 1969. Bulletin of the European Communities. 1970. No. 2. Р. 35–43.
7. Weiler J. H. H. (1991). The transformation of Europe. Yale Law Journal. Vol. 100(8). P. 2403–2483.
8. European Comission. Glossary: Acquis. URL: https://neighbourhood-enlargement.ec.europa.eu/enlargement-policy/glossa... (Accessed: 14.11.2024).
9. Magen А. (2007). Transformative Engagement Through Law: The Acquis Communautaire as an Instrument of EU External Influence. European Journal of Law Reform. No. 9(3). P. 361–392.
10. Смирнова К. (2011). Співвідношення аcquis communautaire та джерел права Європейського Союзу. Порівняльно-правові дослідження. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. № 1. С. 121–126.
11. Назаренко О., Харченко Н. (2023). Правопорядок як мета і результат правового регулювання в умовах воєнного стану. Філософські та методологічні проблеми права. № 1. С. 130–140.
12. Judgment of the CJEU of 15 July 1964 in case 6-64, Flaminio Costa v E.N.E.L., ECLI:EU:C:1964:66.
13. Mortelmans K. (1996). Community Law: More than a Functional Area of Law, Less than a Legal System. Legal Issues of European Integration. No. 23(1). P. 23–49.
14. Öberg M.-L. (2020). Internal Market Acquis as a Tool in EU External Relations: From Integration to Disintegration. Legal Issues of Economic Integration. No. 47(2). P. 151–177.
15. Вавринчук А. С. (2023). Значення acquis communautaire для формування сучасного законодавства України. Юридичний науковий електронний журнал. № 12. С. 471–474.
16. Рябошапченко А. (2014). Принцип acquis communautaire: становлення та значення при підготовці вступу Австрійської Республіки до Європейського Союзу. Юридичний вісник. № 2. С. 291–295.
17. Штефан А. С. (2022). Принципи авторського права. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. № 1. С. 129–138.
18. Петров Р. А. (2012). Еволюція поняття “acquis communautaire” в праві Європейського Союзу. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. № 4. С. 154–157.
19. Гетьманцева Н., Митрицька Г. (2021). Правові засоби в механізмі правового регулювання суспільних відносин у сфері найманої праці. Підприємництво, господарство і право. № 3. С. 132–140.
20. Commission opinion of 23 may 1979 on the application for accession to the European Communities by the Hellenic Republic: Official Journal L 291, 19.11.1979, p. 3–3. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/CS/TXT/?uri=CELEX:11979H/AVI/COM (Accessed: 14.11.2024).
21. Declarations annexed to the Final Act of the Intergovernmental Conference which adopted the Treaty of Lisbon, signed on 13 December 2007 – A. Declarations concerning provisions of the Treaties – 17. Declaration concerning primacy. Document 12008E/AFI/DCL/17. OJ C 115, 9.5.2008, p. 344–344.