За двадцять дев’ять років своєї діяльності Конституційний Суд України викликав чимало критики у влади та суспільства, багато в чому через недосконалість законодавства, яке регулює його діяльність.
Конституційний контроль – це сукупність правових засобів, за допомогою яких забезпечується виконання конституційних норм, здійснюється процедура перевірки актів влади, у тому числі норм загального характеру, а в разі суперечності Конституції – визнання неконституційними норм нижчого рівня, прийнятих не відповідно до них. Основою цього контролю є дотримання принципу конституційного верховенства. Контроль конституційності є темою, яка має велике значення у вивченні не лише конституційного права, але й інших галузей права. Щоб зрозуміти механізм контролю, треба дізнатися, на які норми цей механізм впливатиме. Загалом можна сказати, що первинні норми, незалежно від того, які з них ґрунтуються на самій Конституції, є нормативними засобами, що підлягають такому контролю.
Отже, контроль (аналіз вертикальної сумісності) випливає з жорсткості та верховенства Конституції, що передбачає поняття нормативного масштабування, де Конституція займає вершину піраміди, будучи основою чинності всіх інших норм. Здійснення конституційного контролю можливе лише за умови наявності конституції як такої, водночас норми конституції повинні бути формально визначеними та мати вищу юридичну силу порівняно з нормами усіх інших актів. Головним об’єктом конституційного контролю є Конституція, а єдиним завданням Конституційного Суду України – гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Конституційний Суд України як орган, що здійснює цей контроль, гарантує верховенство Конституції України та забезпечує конституційну законність на основі принципу верховенства права, що є важливим для формування нормативно-правової основи сучасних перетворень у державі та суспільстві.
1. Кельман М. С. (2001). Конституційний контроль як забезпечення конституції в національних правових системах континентального права: Автореф. дис. Ph.D. Право науки. К. С. 9–21.
2. Савенко М. (2011). Конституційний контроль змін до Конституції України. Вісник Конституційного Суду України. № 4–5. С. 179–184.
3. Тесленко В. К. (1997). Конституційні засади організації та діяльності Конституційного Суду України. Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України. Т. 8. К. С. 38–43.
4. Ладиченко В. В. (1998). Подільське самоврядування: теорія і практика. К.: Україна. С. 27–34.
5. Мурашин Г. О. (1997). Конституційні засади організації та діяльності Конституційного Суду України. Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України. Т. 8. К. С. 38–46.
6. Кордун О. (2001). Повторення спеціалізованих органів конституційного контролю: світовий досвід і Україна. Людство і політика. № 2. С. 15–34.
7. Гарліцький Л. (2000). Правовий статус суддів Конституційних Судів в країнах національних правових систем континентального права. Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 7. К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім “Юридична книга”. С. 165–169.
8. Селіванов В. (2000). Органи конституційного контролю як засіб захисту Конституції. Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. Вип. 2. С. 13–18.
9. Гергелійник В. О. (1999). Конституційний Суд у системі контролюючих органів: теоретичні аспекти. Право України. № 5. С. 84–91.
10. Тихий В. (1994). Структурні елементи західноєвропейської конституційної юрисдикції. Сучасний німецький конституційний аналіз. К. С. 22–26.
11. Тесленко В. (2021). Інститут конституційного контролю в державах романо-германської правової системи: історико-порівняльний аналіз. Дис. … д-ра філ. Спец. 081 “Право”. Київ. 256 с.
12. Крусян А. Р. (2016). Конституційний контроль та процеси політико-правових перетворень в сучасній Україні. Конституційний контроль і процеси демократичної трансформації у сучасному суспільстві: збірка матеріалів міжнародної конференції, присвяченої 20-річчю Конституційного Суду України. Київ: ВАІТЕ, С. 68–74.