ФАНФІКШЕН ЯК АЛЬТЕРНАТИВНІ МЕДІА: СУЧАСНІ КОМУНІКАТИВНІ ПРАКТИКИ

Актуалізовані сучасні напрямки розвитку фанфікшену як медійної системи, що набула характеристик самоорганізації. Представлені три етапи розвитку наукових поглядів на становлення процесу колективного авторства: від наративної критики та виокремлення медійних ознак фандомів до осмислення фактів зворотного впливу фанфікшена на культуру та комунікаційні процеси. На прикладі розвитку сучасного фанфікшен-простору запропоновані до аналізу явища, що увиразнюють комунікативну природу фанфікшен-ком’юніті, а також мережевий характер її організації: створення подкастових систем; за логікою канонічних блокбастерних всесвітів розгортання складних багатосюжетних історій із залученням великої кількості учасників. Парадоксальні явища, що виникають у вказаній медійній системі — зростання оригінальних робіт, не пов’язаних з переосмисленням та втіленням альтернативних ліній канону, виникнення феномену пасивного споглядача — пояснено впливом розвитку загальних тенденцій культури та локальними національними практиками. Побічно вплив фанфікшен-діяльності представлено в різних проявах та тенденціях: явища вторинної, третинної комунікації, перетворення фанону на канонічні тексти для подальшого фікрайтерства, активний вихід фанів за межі замкнених ком’юніті та вплив на сучасні культурні практики. Приклади останнього проілюстровано в такий спосіб: використання фанфіків при написанні сценаріїв до серіалів; створення спіноф-продукції; урахування фанівських думок при розгортанні сюжетів серіалів та книг. Перспективність комунікаційних досліджень умотивована кількісним зростанням об’єкту дослідження та ускладненням сучасних методик його аналізу. Наявність суперечливих тенденцій та проявів проблематизує усталені наукові підходи, змушує звертатися до технічних підходів із використанням біг-дата методик.