Civis romanus sum (Я громадянин Риму)

2022;
: 9-18

https://science.lpnu.ua/law/all-volumes-and-issues/volume-9-number-335-2...
Makarchuk V. "Civis romanus sum (I am (a) roman citizen)."

1
Національний університет “Львівська політехніка”, Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти

Рим доби Республіки та ранньої Імперії (принципату) може вважатися зразком рабовласницької демократії. Держава запропонувала і гарантувала громадянам широкий спектр політичних та цивільно-правових можливостей (прав), недоступних для негромадян. Також усі громадяни отримали доступ до тих матеріальних благ (передусім земельного фонду), які Римська держава отримувала в процесі експансії. Натомість від громадянина вимагалися суворе дотримання законів та т.зв. добропорядна поведінка, під якою розумівся широкий спектр вимог морального характеру. Порушення встановлених для громадянина вимог суворо, але регламентовано, каралося – від заборони надалі виступати свідком цивільно-правових угод (для intestabilis) до позбавлення громадянства і стану свободи, тобто продажу у рабство. Запропонована схема  громадянського (утім рабовласницького) суспільства виявилася доволі ефективною на етапі розширання границь держави – первісно до географічних меж Апенініського півострова, а згодом і на поза італійські провінції (Галлію, Азію, Африку, Германію тощо). Рабовласницька система господарювання вимагала постійного притоку рабів, з одного боку, та введення стимулів для їх ефективної праці (інститут відпуску на волю шляхом само-викупу чи надання визначних послуг своєму рабовласнику). Притік рабів мала забезпечити армія, більша і краща ніж у потенційного супротивника. Відтак доводилося вивчати своєрідну «табличку ділення» і поширювати статус громадянина на усе нові групи населення (італіків та жителів провінцій). В 212 р. н.е. усе вільне населення Імперії отримало статус громадян. Це, в свою чергу, призвело до занепаду колишніх високих вимог до моралі громадянина. Статус громадянства був поширений на настільки широкий загал фізичних осіб, що втратив свою колишню привабливість. Це стало однією з опосередкованих причин занепаду та зрештою загибелі Римської держави.

Автор, спираючись на історичний досвід Риму доби Республіки та Імперії, дотримується думки, що права людини і громадянина принципово невіддільні від її обов’язків. Більше того, нерозуміння цього зв’язку становить загрозу самому існуванню держави і суспільства.

1. Сivis_romanus_sum.  https://uk.wikipedia.org/wiki/Civis_romanus_sum;

2. Ioffe O.S., Musin V.A. Osnovy rimskogo grazhdanskogo prava. L.: Izd-vo Leningradskogo universiteta, 1974. 156 p.;

3. Shtaerman E.M. Ot grazhdanina k poddannomu / Tom 1. M.: Nauka, 1985, pp. 22–105;

4. Rimskaya istorіya po Mommsenu. S.-Peterburg. Tipografіya  Glavnogo Upravlenіya Udielov, Mokhovaya, 43. 1909. 379.

5. Grimm D.L. Lekcіi  po dogmie rimskago prava. Posobіe dlya slushatelej. Kіev: Sovietskaya (byvsh. Polskaya) tipografіya. Kreshchatik, № 38, 1919. 279 p;

6. Nalogi / Slovar antichnosti. Per s nemec. M.: Progress, 1989. 704 p., p. 371;

7. Makarchuk V.S. Osnovy rymskoho pryvatnoho prava. Pidruchnyk / Makarchuk V.S., Markovskyi  V.Ya. Kharkiv: Pravo, 2021. 352 p.

8. Sistema rimskago prava. Zasluzh. Professora  Imperatorskago Kazanskago Universiteta G.F. Dorimdontova. Obshchaya chast. Kazan, Tipo-lіtografіya Imperatarskago Universiteta, 1910. 272 p., prilozheniya 7 p.;

9. Starodavnii Rym: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0% B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%A0%D0%B8%D0%BC;

10. Fisk / Slovar antichnosti. Per s nemec. – M.: Progress, 1989. – 704 s., p. 613;

11. Korinni narody S.SH.A.: https://uk.wikipedia. org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D0%A1%D0%A8%D0%90.