Українські іконостаси початку ХХ ст. галицького регіону, які збереглись в автентичному вигляді до наших днів, викликають інтерес у мистецтвознавців та науковців. Формування архітектоніки та іконографії іконостасів у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. відбувалося в складних історичних умовах на
засадах національного Відродження. Дослідження українських іконостасів початку ХХ ст. Галичини зі своєрідним самобутнім мистецьким вирішенням набуває в наш час все більшої актуальності. Метою дослідження є вивчення іконографії та структури іконостаса церкви Собору Пресвятої Богородиці в Ременеві Львівської обл. Методологія дослідження побудована на використанні загальнонаукових методів: порівняльно-історичного методу, методу аналізу, синтезу та емпіричних методів дослідження. У статті проаналізовано архітектоніку іконостаса церкви та висвітлено характерні риси іконопису, що проявляються у національній мистецькій самобутності. Під час дослідження іконостаса в Ременеві визначено особливості його архітектоніки та іконографії. На основі аналізу визначено мистецьку цінність іконостаса церкви Собору Пресвятої Богородиці в Ременеві, який належить до найкращих зразків мистецького надбання України. Практичне значення дослідження зумовлене можливістю використання результатів дослідження у монографіях із мистецтвознавства та в навчальному процесі з поглибленим вивченням сакрального монументально-декоративного мистецтва.
Герій О. (2021). У пошуках національного забарвлення орнаменту інтер’єрів церков Західної України межі ХІХ–ХХ ст.: Відгомін Середньовіччя в переддень Модерну. Народознавчі зошити, № 4 (160). С. 909–917.
Козінчук В. (2021). Неканонічні ікони Галичини ХІХ−ХХ ст.: історія, типологія, стилістичні особливості. Knowledge, Education, Law, Management, No. 5 (41), Vol. 1. https://doi.org/10.51647/kelm.2021.5.1.9
Колянчук О. М. (2010). Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / редкол.:
І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
Одрехівський Р. (2012). Орнаментально-композиційні системи традиційного народного мистецтва у декоративному різьбленні по дереву в інтер’єрах церков у Галичині початку ХХ ст. Вісник Львівської національної академії мистецтв, Вип. 23. С. 107–114.
Одрехівський Р. В. (2014). Різьблені іконостаси в системі сакральної культури українців Галичини: ХІХ – перша половина ХХ століття. Культура і сучасність. C. 130–135.
Оляніна С. В. (2019). Український іконостас: від функціональної конструкції до архітектурної рами. Вісник НАККіМ, № 1. С. 374–378.
Пелех М. (2022). Стилістичні зміни в художньому вираженні іконостасів та вівтарів храмів Галичини після Замойського собору. Народознавчі зошити, № 3 (165). С. 536–548.
Руско Н. М. (2013). Іконопис Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття. Українське релігієзнавство. Київ, № 72. С. 168–177
Слободян В. (1998). Церкви України: Перемиська єпархія. Львів: Апріорі. 863 с.
Сидор О. (2019). Іконостас. Церковне мистецтво України у трьох томах. Том ІІІ. Харків: Фоліо.
С. 11–25.
Степовик Д. (2008). Історія української ікони Х–ХХ століть. 3-тє вид., стереотип. К.: Либідь, 440 с.; іл.
Студницька М. (2018). Малярська програма іконостасів церков Східної Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Історія релігій в Україні: наук. щорічн., Вип. 28, Ч. II. С. 54–71.
Тимків Б. М. (2012). Мистецтво України та діаспори: дереворізьба сакральна й ужиткова. 2-ге вид., переробл. і доповнене. Івано-Франківськ: Нова Зоря. 316 с., 584 іл.
Чень Л. (2017). Особливості мистецького вирішення монастирських вівтарів. Мистецтво Прикарпаття в соціокультурному просторі України (на пошанування 90-ї річниці від дня народження Михайла Фіголя): наук. зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конфер. “ Івано-Франківськ. С. 301–307.