Процес інтенсивної індустріалізації на Заході, а потім і у багатьох інших країнах світу, привів до виникнення цілого ряду економічних та екологічних викликів. За приблизними підрахунками, при теперішньому темпі зростання потреб населення Землі, основні енергоресурси ставатимуть більш дефіцитними. Основна кількість цих енергоресурсів використовується на тепло, енерго-обслуговування будинків та споруд різного призначення в залежності від їх використання. В переліку таких споруд одне з перших місць займають житлові будинки.
Актуалізація енергоощадних основ у архітектурі житлових будинків у поєднанні із забезпеченням комфортних умов проживання вже близько сорока років є одним із найважливіших пріоритетів теорії та практики сучасного проєктування. Традиційні способи енергозабезпечення, що були розвинені у ранній та середній фазі індустріалізації стали об’єктом справедливої критики з боку науковців, екологів та громадськості. Крім об’єктивного процесу вичерпання природніх викопних ресурсів, можна відзначити неефективну логістику традиційної енергосистеми серед яких транспортування, монтування та експлуатація.
Важливим фактором енергоощадності архітектури є використання таких типів будівельних матеріалів чи елементів, які володіють достатньою міцністю, довговічністю і вимагають мінімальних витрат на обслуговування, а також максимальне використання сформованих містобудівних умов, планувальну структуру житла, сучасні енергоощадні матеріали, різні технологічні матеріали, які дозволяють заощаджувати енергію, енергоощадних приладів опалення, змішувачів води, рекуперація постійного тепла, застосування альтернативних джерел енергії та навчання і виховання енергоощадної свідомості людей, починаючи з дитячого садка, школи і т.д.
Бевз, М. В. (2005). Історичні елементи дизайну міського середовища при роботах з регенерації заповідних архітектурних комплексів центрів міст. Вісник ХДАДМ, (9), 8-19.
Вечерський, В. В. (2011). Історико-культурні заповідники: плани організації території. Сіверщина в історії України.
Гнатюк, Л. Р., Гнатюк, Л. Р., Пламеницька, О. А., & Гуменюк, І. І. (2019). Методичні підходи до ревіталізації та реновації історичних будівель (аналіз досвіду).
Гнесь, І. П. (2016). Актуальні проблеми і задачі житлової політики у великому місті. Архітектурний вісник КНУБА. Містобудування, 325-334
Голик, Й., Вантюх, Д., & Стецько, І. (2024). ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ РЕНОВАЦІЇ ІСТОРИЧНИХ БУДІВЕЛЬ. Містобудування та територіальне планування, (85), 82-94.
Казаков Г.В. (2009) Архітектура енергоощадних сонячних будинків: Навч. посібник. Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 84с.
Кащенко, Т. О., Асланян, В. Е., Казаков, Д. О., & Уваров, В. О. (2015). Особливості містобудівних рішень енергоефективної житлової забудови в умовах холодного клімату. Містобудування та територіальне планування 194-203
Кащенко, Т. О. (2004). Порівняльна оцінка енергоефективності житлових будинків. Реконструкція житла, (5), 163-167.
Лоїк, Г. К., Тарасюк, І. Г. (2000). Використання земель населених пунктів з основами містобудування. Львів: ЛДАУ.
Осиченко, Г. О. (2009). Реконструкція історичного середовища міста. Містобудування та територіальне планування, (35), 343-354.
Плешкановська, А. М. (2011). Питання реконструкції в теорії та практиці містобудування. Містобудування та територіальне планування, 265 – 274.
Сунак, П. О., Мельник, Ю. А., Мельник, О. В., Синій, С. В., Сунак, О. П., Линник, І. Е. (2014). Аналіз заходів реконструкції житлового фонду закордоном. Містобудування та територіальне планування, (54), 397-410.
Струк, В. (2013). Організація управління енергоефективністю на рівні регіону. Актуальні проблеми державного управління, (1), 143-147.
Шулдан, Л. О., Бродський, М. О., & Гутник, М. Б. (2011). Розвиток методики кількісного оцінювання енергоефективності архітектурних рішень. Архітектурний вісник КНУБА. 178-182