Відомо, що в Україні налічується велика кількість як збережених так і напів зруйнованих історичних комплексів палаців, замків, промислових об`єктів, та інших типів комплексів, які перебувають в стані стагнації та не використовуються ефективно. Процес адаптації таких об’єктів потребує фахового підходу та ретельного вивчення проблематики, в тому числі системного аналізу та вироблення архітектурних засобів. Реалії сьогодення вимагають переосмислення використання архітектурної спадщини в Україні, особливо в контексті післявоєнної відбудови та реабілітації. Історичні комплекси, які раніше виконували культурні, релігійні чи оборонні функції, можуть стати важливим ресурсом для створення реабілітаційних просторів для військових та цивільних осіб, постраждалих від війни. У світовій практиці налічується десятки успішних прикладів адаптації старовинних комплексів як під медичні потреби , так і психологічні та реабілітаційні. Дослідження міжнародного досвіду вказує на успіщне використання архітектурного середовища для потреб психологічної реалібітації, які позитивно впливають на фізичне та психологічне відновлення. В Україні є приклади адаптації історичних споруд і комплексів для туристичних цілей. Проблема адаптації для реабілітаційних функцій залишається недостатньо розробленою. Існуючі дослідження в основному зосереджені на збереженні автентичності, реставрації та охороні культурної спадщини. Потреба в розробленні алгоритму адаптації історичних комплексів під функцію реабілітації є актуальною для нашого регіону. А врахування міжнародного досвіду з врахуванням українського післявоєнного суспільства може стати підгрунтям для адаптації історичних комплексів у сфері реабілітації.