Мета статті – перевірити гіпотезу про істотність відмінностей у показниках розвитку регіональних систем вищої освіти в Україні та обґрунтувати пріоритетні напрями підвищення їх конкурентоспроможності за критеріями якості, соціальної відповідальності та економічної ефективності. Автори обґрунтовують концептуальну модель для аналізу конкурентоспроможності системи вищої освіти за критеріями якості, економічної відповідальності та економічної ефективності, визначають перелік відповідних показників для їх вимірювання, а також пропонують результати аналізу систем вищої освіти в 25 регіонах України. Для дослідження використано основні положення теорій людського, соціального, інтелектуального капіталу, теорії стейкхолдерів, міждисциплінарний підхід, методи і показники статистичного аналізу. Результати дослідження підтвердили гіпотезу про значні дисбаланси в розвитку регіональних систем вищої освіти в Україні, зокрема за такими показниками, як співвідношення абітурієнтів ЗВО та випускників середніх шкіл, які беруть участь у зовнішньому незалежному тестуванні в цьому регіоні, частка студентів, які навчаються за рахунок коштів місцевих бюджетів, кількість українських ЗВО у міжнародних рейтингах університетів. Зазначені дисбаланси спричиняють істотні стратегічні втрати людського та інтелектуального капіталу регіонів України, позначаються на їхньому інноваційному розвитку. Практична значущість отриманих результатів полягає у тому, що запропоновано пріоритетні напрями підвищення конкурентоспроможності вищої освіти в регіонах України, які можуть бути використані для досягнення стратегічних цілей регіонального розвитку в частині реалізації інтелектуального потенціалу та підвищення конкурентоспроможності економіки.
1. Altbach, P. (2014). Knowledge for the Contemporary University: Higher Education as a Field of Study and Training. In: Higher Education: A Worldwide Inventory of Research Centers, Academic Programs, and Journals and Publications. 3rd ed. Center for IHE, Boston College & Lemmens Media, pp. 12–21.
2. Brint, S., & Clotfelter, C. (2016). Higher Education Effectiveness. Journal of the Social Sciences, 2(1), рр. 2–37. doi: 10.1353/rus.2016.0008.
3. Central Statistical Office of Poland (2021). HEIs and Their Finances in 2019. Retrieved from: https://stat.gov.pl/en/databases/ (accessed 15 February 2021).
4. Długosz, P. (2018). Integracja ukraińskich studentów podejmujących naukę w Polsce [Integration of Ukrainian students studying in Poland]. Review of Polish Diaspora, 2 (168), рр. 67–92.
5. International Organization for Standardization. (2010). ISO 26000:2010 (en). Guidance on social responsibility: Terms and definitions. Geneva: ISO.
6. International Organization for Standardization (2015). Quality management principles. Geneva: ISO.
7. Grishnova, O., & Bekh, S. (2014). Social’na vidpovidal’nist’ universytetiv Ukrayiny’: porivnyal’nyj analiz ta osnovni napryamy rozvytku [Social responsibility of Ukrainian universities: comparative analysis and main directions of development]. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 158, рр. 11–18.
8. Hrynkevych, O. et al. (2020). Competitiveness of Higher Education System as a Sector of Economy: Conceptual Model of Analysis with Application to Ukraine. Advancesin Intelligent Systems and Computing, Vol. 1131. Springer, Cham.
9. Kisiołek, A., Karyy, O. and Нalkiv, L. (2021). The utilization of Internet marketing communication tools by higher education institutions (on the example of Poland and Ukraine), International Journal of Educational Management, Vol. ahead-of-print No. ahead-of-print. https://doi.org/10.1108/IJEM-07-2020-0345.
10. Matyukh, S. (2013). Formuvannya kontseptualnykh zasad efektyvnosti diyalnosti vyshchykh navchalnykh zakladiv [The conceptual basics of efficiency formation in functioning of higher educational institutions]. Ekonomichnyy chasopys-XXI, 5–6, рр. 82–84.
11. McCowan, T. (2016). Universities and the post-2015 development agenda: an analytical framework. Higher Education, 72(4), рр. 505–523.
12. Moyseyenko, I, & Hrynkevych, O. (2018). Ekonomichna efektyvnist vyshchoyi osvity v Ukrayini [Economic efficiency of higher education in Ukraine]. Sotsialno-pravovi studiyi, 1, рр. 80–87. doi: 10.32518/2617-4162-2018-1-80-87.
13. Quacquarelli Symonds (2021). QS World University Rankings. Retrieved from: https://www. topuniversities.com/university-rankings (accessed 15 February 2021).
14. Shevchenko L. (2016). Universytetska osvita: ekonomichni priorytety ta upravlinnia rozvytkom : monohrafiia [University education, economic priorities and management development : monograph]. Kharkiv: Pravo, 188 p.
15. Teichler U. (2019). Steering in a Modern Higher Education System: The Need for Better Balances between Conflicting Needs and Expectations. Kessel: International Centre for Higher Education Research. doi: 10.17906/INCHER.0003.
16. The State Statistics Service of Ukraine. (2021). Statistical information. Retrieved from: http://www. ukrstat.gov.ua (accessed 12 February 2021).
17. The UNESCO Institute for Statistics. (2021). Education. International student mobility in tertiary education. Retrieved from: http://data.uis.unesco.org/Index.aspx# (accessed 12 March 2021).
18. Times Higher Education (2021). World University Ranking 2018–2020. Retrieved from: https://www.timeshighereducation.com/world-university-rankings (accessed 10 March 2021).
19. Ukrainian Center for Educational Quality Assessment (2021). Statistical data of the external independent evaluation 2019. Retrieved from: https://zno.testportal.com.ua/stat (accessed 8 March 2021).
20. UNESCO (2021). Education 2030. Framework for Action Towards inclusive and equitable quality education and lifelong learning for all. Retrieved from: http://unesdoc.unesco.org/images/0023/002338/233813M.pdf (accessed 17 March 2021).
21. United Nations (2021). Sustainable Development Goals. Retrieved from: un.org/sustainabledevelopment (accessed 10 March 2021).