До питання про типологічні ознаки сучасного наукового юридичного журналу

Починаючи з ХІХ ст., світова наукова спільнота виробила певні вимоги до формату наукового видання та загальних засад його функціонування. Окремі з цих характеристик втратили своє значення (припустимо, авторитет академічної установи), інші, навпаки, здобули загальне визнання, як-от попереднє наукове рецензування сторонніми експертами. Утім, це мало й зворотну сторону – затримка в оприлюдненні результату того чи іншого дослідження негативно позначалася на науковому пріоритеті та/чи можливості його патентування. В ХХІ ст. цю хибу були покликані частково виправити електронні наукові видання, але й вони виявилися небездоганними. Сьогодні спостерігаємо пошуки такої форми наукового видання, яка б одночасно забезпечувала наукову достовірність, оперативність публікації та її доступність широкому загалу. Окрім поділу наукових журналів на традиційні друковані, електронні та гібридні, спостерігаємо й низку інших критеріїв підходу, зокрема, підписні та у вільному доступі; наукові журнали розвинених країн та країн, що розвиваються; журнали, індексовані в (основних) базах даних та видання, які лише прагнуть такої індексації тощо. Виникають й нові форми наукових журналів, як-от відеожурнали зі своїми додатковими, порівняно з традиційними, можливостями. Доцільно вивчити світовий та вітчизняний досвід функціонування наукових журналів, що дасть змогу вітчизняній науці за рівних умов інтегруватися в світову наукову спільноту.