Здійснено спробу тлумачення важливого сегмента діяльності сучасних засобів масової інформації – журналістики дозвілля. Для термінологічного розкриття цього явища найперше проведено порівняльний аналіз двох соціальних інститутів – журналістики і дозвілля – щодо виявлення функцій останнього, які можуть виконувати засоби масової інформації. Така проста логічна операція дала змогу констатувати змістовність терміна “журналістика дозвілля”. Після ознайомлення з етимологією та значенням поняття “дозвілля” і вивченням його функцій вдалося дійти висновку про те, що журналістика, у всій її різноманітності та незалежно від контенту, є однією із форм дозвіллєвої діяльності людини, яка за своєю універсальністю не схожа на будь-яку з інших дозвіллєвих практик. Медіадозвілля, як один із різновидів дозвілля, виконує практично весь спектр функцій цього соціального інституту. Змістовно близьким до поняття “журналістика дозвілля” є термін “розважальна журналістика”. Автори аргументують, чому дозвіллєва і розважальна журналістика є синонімічними поняттями лиш до певної міри. Висунуто й обґрунтовано тезу, що журналістика дозвілля проявляється на усіх рівнях дозвілля (пасивне, розважальне, пізнавальне, творче), функціонує у більшості потоків інформації у ЗМІ, врешті є жанрово розгалуженою. Встановлено відповідності між рівнями дозвілля і потоками інформації. З’ясовано, що питомо дозвіллєвими є два потоки інформації у ЗМІ: естетично-розважальна та науково-просвітницька інформація. Беручи до уваги два критерії – рівні дозвілля і потоки інформації у ЗМІ, запропоновано класифікацію журналістики дозвілля (більш узагальнений і деталізований варіанти). Іншу класифікацію журналістики дозвілля розроблено з урахуванням висвітлення у ЗМІ тих чи інших дозвіллєвих практик. Зрештою, порушено питання про необхідність перегляду функцій журналістики з метою адекватного представлення у цій системі явища дозвіллєвої журналістики.
- Баумейстер А. Дозвілля. Як перейти від деструктивного проведення часу до конструктивного :онлайн лекція Андрія Баумейстера. URL: https://www.youtube.com/watch?v=Fgm7yA5aK-Y.
- Бочелюк В. Й., Бочелюк В. В. Дозвіллєзнавство : навч. посібн. Київ : Центр навчальної літератури, 2006. 208 с.
- Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості : підруч. / МОН України, ЛНУ ім. І. Франка. Вид. 3-тє. Львів : ПАІС, 2008. 276 с.
- Зоська Я. В., Сторчовий Б. А. Споживацтво українців: вільний час та практики його споживання. Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. 2015. Вип. 67–68. С. 113–122.
- Мельниченко С. В. Суспільство споживацтва як хронотоп антитворчості. Вісник НТУУ “КПІ”. Філософія. Психологія. Педагогіка. 2011. № 2(32). С. 86–91.
- Михайлин. І. Л. Основи журналістики : підруч. 5-те вид. перероб. та допов. Київ : Центр учбової літератури, 2011. 496 с.
- Набруско І. Ю. Шопінг як специфічна соціокультурна практика сучасного суспільства. Наукові записки НаУКМА. 2009. Т. 96 : Соціологічні науки. С. 77–81.
- Петрова І. В. Дозвілля в зарубіжних країнах : підруч. Київ : Кондор, 2005. 408 с.
- Почепцов Г. Досуг. Телесериалы, теленовости, кино, видеоигры в борьбе за умы. 2020.
- Словник української мови: в 11 томах. Т. 2. 1971. 347 c.
- Weblen Thorstein. The Theory of the Leisure Class: An Economic Study of American Institutions and a Social Critique of Conspicuous Consumption, New York, 1899.