“ПІСНЯ УКРАЇНИ” – МЕЛОДІЙНИЙ ГОЛОС НАЦІОНАЛЬНОЇ ГРОМАДИ В РАДІОПРОСТОРІ КАНАДИ ВІД 1959 Р.

На прикладі конкретної радіоіціативи української громади в іномовному медіасередовищі Північної Америки осмислено роль та значення для громади живого українського слова, промовленого крізь простір та роки до покоління українців. Від 1959 р. “Пісня України” безперервно звертається до своїх вірних слухачів рідною для них мовою спершу з радіостанції “CKFH 1400” (о 19.00 – 19.30), потім “CHWO” (о 16.30 – 18.00), а нині “CJMR 1320” (о 19.20 – 19.50). Завдяки безпосередньому спілкуванню з авторкою програми Н. Попович, а також аналізу архівної періодики встановлено історичну хронологію поступу ініціативи в національному середовищі українців Канади, віддано шану її зачинателям Прокопу та Вікторії Наумчукам, які започаткували багаторічну передачу, вдихнули в неї життя на наситили українським духом та звитягою на спільну національну справу сучасників. Простежено тематичну поліфонію та стилістику музичного блоку ініціативи, актуалізовано питання значимості української мови для слухачів різних категорій: для старої аудиторії як безальтернативне джерело новинної інформації про Україну, для молодших слухачів як платформа до актуалізації знань та навичок спілкування мовою предків тощо. Осмислено глибоку місію українськомовних ініціатив у справі збереження власної національної ідентичності та прийнятливості поколінь. Введено до наукового медіадискурсу імен продуцентів українського радіоконтенту Канади в різні роки, а саме: З. Прусаченко-Зубович, С. Лантуха, С. Новицького, А. Шеляк, В. Маґденко, Т. Косач, В. Бойчука, Т. Горохович, Н. Куци-Ковальчук, В. Романюка, С. Баюса, З. Онищука, У. Мельник, І. Кравець, Н. Солтис, О. Сидорчук-Соколик та інших. Охарактеризовано сприйнятливість української громади до позаефірних заходів, ініційованих чи підтримуваних програмою та її зачинателями. Серед таких щорічні благодійні “Українські вечорниці”, періодичні святкування, концерти, мюзикли, танці тощо.