Синкретизм медіалінгвістичних досліджень професора Олександри Сербенської

2020;
: 192-198
1
Національний університет «Львівська політехніка»

Стаття належить до досліджень із сучасної української медіалінгвістичної персонології, її предметом став синкретизм як поєднання мовознавчих розділів, підрозділів медіалінгвістичних праць професора Львівського національного універси- тету імені Івана Франка, академіка вищої школи України, заслуженого професора Олександри Сербенської.

Виокремлено, проаналізовано наукові статті, доповіді дослідниці з україномовної медіалінгвістики за 60 років, з 1958 до 2019 року. З’ясовано, що домінантами медіалін- гвістичних праць професора Олександри Сербенської є державо-, культуротворча, комунікативна, нормативна, екозахисна функції української мови сучасних мас-медіа.

Праці з української мови засобів масової інформації професора Олександри Сербенської підтверджують, що українська медіалінгвістика має свою історію, пов’язану з історією української преси, давні традиції відстоювання норм української мови, складну структуру, яка поєднує традиційні, нові розділи і підрозділи українського мовознавства. Встановлено, що медіалінгвістичні праці професора Олександри Сербенської охоплюють міждисциплінарні науки мовознавства, мають кілька предметів пізнання.

Синкретизм поєднання різних розділів і підрозділів мовознавства в дослідженнях з української медіалінгвістики професора Олександри Сербенської дає підстави найменувати утворені мовознавчі напрями: медіасоціолінгвістика, когнітивна медіалінгвістика, медіалінгвостилістика, медіалінгвосеміотика, медіатермінолінгвістика, медіалінгвоекологія, медіалінгвопедагогіка, медіапсихолінгвістика, історія медіалінгвістики, теорія медіалінгвістики, методологія медіалінгвістики, що свідчить про академічну широту, першість дослідниці у синкретичних підходах в українській медіалінгвістиці, наукову новизну, багатоаспектність предметів, об’єктів досліджень з української медіалінгвістики професора Олександри Сербенської.

  1. Список публікацій Олександри Сербенської // Теле- та радіожурналістика. 2019. Вип. 18. С. 72–87. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tir_2019 18 13
  2. Мамалига А. Сучасні напрями досліджень мови соціальних комунікацій // Стиль і текст. 2012. Вип.13. С. 15–21.
  3. Жовтобрюх М. А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ — поч. ХХ ст.): мо- нографія / М. А. Жовтобрюх. К.: Наук. думка, 1970. 304 с.
  4. Шевченко Л. І. Медіалінгвістика в сучасній Україні: аналіз ситуації // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. 2013. Вип. 26. С. 3–12.
  5. Зикун Н. І. Культура мови ЗМІ і рівень довіри до медіатекстів / Н. І. Зикун // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. 2012. Вип. 31. С. 63–66.
  6. Сербенська О. А. Про розроблення української юридичної термінології // Радянське право. 1958. № 4. С. 106–112.