1. SMEU
  2. Всі випуски
  3. Випуск 5, Номер 1, 2023
  4. Стратегічний підхід до управління розвитком еколого-інноваційної діяльності підприємств

Стратегічний підхід до управління розвитком еколого-інноваційної діяльності підприємств

SMEU.
2023;
Випуск 5, Номер 1
: cc. 77 - 90
https://doi.org/10.23939/smeu2023.01.077
Автори:
  1. М. Одрехівський
  2. У. Когут
  3. Д. Жила
1
Національний університет “Львівська політехніка”, кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
2
Національний університет “Львівська політехніка”, кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
3
Національний університет “Львівська політехніка”, кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва

Досліджено сутність, мету, основні завдання, переваги та принципи еко-орієнтованого управління інноваційною діяльністю. Проаналізовано показники, що характеризують ефективність провадження еколого-інноваційної діяльності в Україні та у світі, ступінь еколого-інноваційної активності. Розглянуто підходи до формування еколого-орієнтованих інноваційних стратегій. Сформовано організаційний механізм розроблення еколого-орієнтованих інноваційних стратегій та організаційну структуру інтелектуальної системи управління екологічно-орієнтованими інноваційними підприємствами.

еколого-інноваційна діяльність
екологічно-орієнтоване підприємство
еко-орієнтоване управління
еколого-орієнтовані інноваційні стратегії
  1. Ансофф И. (1989). Стратегическое управление. М.: Экономика.
  2. Волошенко О. О. (2016). Методичний підхід до формування стратегії еколого-орієнтованого розвитку підприємства. Ефективна економіка, 11. [online]. Доступно: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5274/.
  3. Довгань Л. Є., Каракай Ю. В., Артеменко Л. П. (2011). Стратегічне управління: навч. посіб. К.: Центр учбової літератури.
  4. Новосельцев В. Н. (1973). Гомеостаз систем управления. Автоматика и телемеханика, 5. С. 98– 114.
  5. Писаренко Т. В., Куранда Т. К., Кваша Т. К. та ін. (2021). Стан науково-інноваційної діяльності в      Україні        у      2020       році:       науково-аналітична             записка.        К.:      УкрІНТЕІ         [online].         Доступно: https://mon.gov.ua/storage/app/media/nauka/2021/06/23/AZ.nauka.innovatsiyi.2020-29.06.2021.pdf.
  6. Решетнікова І. Л. (2009). Методичні підходи до еколого-орієнтованого управління торговельним підприємством. Механізм регулювання економіки. 4, 1. С. 42–47.
  7. Руднєва Г., Заглада Р., Чєчєнєва Е. (2012). Оцінка екологічної складової сталого розвитку підприємств вугільної промисловості. Вісник Запорізького національного університету. Економічні науки. 4 (16). С. 62–68.
  8. Садеков А. А. (2002). Механизмы эколого-экономического управления предприятием. Донецк: ДонГУЭТ им. М. Туган-Барановского.
  9. Сотник І. М. (2013). Ринок екологічних інновацій та проблеми його розвитку. Механізм регулю- вання економіки. 3. С. 38–48.
  10. Тарасенко І. О. Сталий розвиток підприємств легкої промисловості: теорія, методологія, практика. М., К.: КНУТД.
  11. Харічков С. К. Сучасні методичні підходи до визначення екологічної конкурентоспроможності товарів та товаровиробників. Маркетинг і менеджмент інновацій. 3. C. 272–280. [online]. Доступно: http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/.
  12. Aliyev A. G. (2014). Economic-Mathematical Methods and Models under Uncertainty. Apple Academic Press.
  13. Antonescu M. (2018). Are business leaders prepared to handle the upcoming revolution in business artificial intelligence? Qual. Access Success, 19 (53), 15–19.
  14. Aradea D., Iping S., Kridanto S. (2014). An Overview of Multi Agent System Approach in Knowledge Management Model. International Conference on Information Technology Systems and Innovation. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/268982254.
  15. Arundel A., Kemp R. (2009). Measuring eco-innovation. Working paper series. United Nations University, UNU-MERIT, 17, 40.
  16. Ben Amara D., Chen H. (2020). Investigating the effect of multidimensional network capability and eco- innovation orientation for sustainable performance. Clean Technologies and Environmental Policy, 22, 1297–1309. URL:     https://link.springer.com/article/10.1007/s10098-020-01871-6.
  17. Boitnott J. (2019). 7 innovative companies using A.I. to distrust their industries. Retrieved from https:// www.inc.com/john-boitnott/7-innovative-companies-using-ai-to-disrupt-their-industries.html
  18. Cherchyk L., Shershun M., Khumarova N., Mykytyn T., Cherchyk A. (2019). Аssessment of forest enterprises performance: Іntegrating Economic Security and Ecological Impact. Entrepreneurship аnd Sustainability іssues, 6, 4, 1784–71797. Retrieved from http://doi.org/10.9770/jesi.2019.6.4(17)/.
  19. De la Fuente A. (2000). Mathematical Methods and Models for Economists. Cambridge University Press. Retrieved from https://www.twirpx.com/file/1180529/.
  20. Dhanashree R. K. (2013). Architectural Review On Multi Agent Knowledge Management. International Journal of Scientific & Technology Research, 2, 6, 105–114.
  21. Eco-innovation observatory (2018). EU Eco-Innovation Index 2018. Retrieved from https://ec.europa.eu/environment        /ecoap/sites/ecoap_stayconnected/files/eio_brief_eu_eco-innovation_index_2018.pdf.
  22. Europian commision (2021). Eco-innovation at the heart of European policies. Retrieved from https://ec.europa.eu/environment/ecoap/     indicators/index_en.
  23. Hyunkee B., Richard S. S. (2011). Indicators of Sustainable Business Practices. Environmental Management in Practice, 177–206.
  24. Jurgis K S., Valdas А. (2009). Sustainability Performance Indicators for Industrial Enterprise Management. Environmental Research, Engineering and Management, 2 (48), 42–50. Retrieved from https://www.researchgate. net/publication/49941561.
  25. Kemp, R. (2004). Background report about strategies for eco-innovation : Report for VROM, zaaknummer 5060.04.0041. Final version, 82.
  26. Lee J., Suh T., Roy D., Baucus М. (2019). Emerging Technology and Business Model Innovation: The Case of Artificial Intelligence. Journal of Open Innovation: Technology, Market, and Complexity, 5, 44. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/334620177.
  27. Odrekhivskyy M., Kohut U., Horbal N. (2019) Research of ecosystems and problems of environmental innovation systems design. Strategies for sustainable socio-economic development and mechanisms their implementation in the global dimension: collective monograph. VUZF University of Finance, Business and Entrepreneurship. Sofia: VUZF Publishing House “St. Grigorii Bogoslov”, 3, 355, 152–164.
  28. Odrekhivskyy M., Kohut U., Kochan R., Jancarczyk D and Gryga V. 2019. Problems of evaluation and Forecasting of the Biosystems states. 19th International multidisciplinary scientific Geoconference SGEM 2019. Nano, Bio, Green and Space: Technologies for Sustainable Future, Albena, Bulgaria, 19, 6.1, 859-865.
  29. Odrekhivskyі M., Kohut U., Kostyuk U. (2021). Intelligent management system for ecological innovative enterprises. CEUR Workshop Proceedings. Vol. 2870: Proceedings of the 5th International conference on computational linguistics and intelligent systems (COLINS 2021), Lviv, Ukraine, April 22–23, 2021. Vol. I: main conference, 1527–1539.
  30. Pavlenko E., Zegzhda D. (2018). Homeostatic approach to assessing digital manufacturing security. IV International Scientific Conference “The Convergence of Digital and Physical Worlds: Technological, Economic and Social Challenges” (CC-TESC2018), 44, 66, 11. Retrieved from https://doi.org/10.1051/shsconf/20184400066.
  31. Schiederig T., Tietze F., Herstatt C. (2012) Green innovation in technology and innovation management – an exploratory literature review. R&D Management, 42, 180–192.
  32. Singh S., Olugu E. U. and Fallahpour A. (2014). Fuzzy-based sustainable manufacturing assessment model for SMEs. Clean Technologies and Environmental Policy, 16 (5), 847–860. Retrieved from https://doi.org/10.1007/s10098-013-0676-5.
  33. South Korea Leads World in Innovation as U. S. Exits Top Ten. Bloomberg. (2021). Retrieved from https://www.bloomberg.com/news/articles/2021-02-03/south-korea-leads-world-in-innovation-u-s-drops-out-of-top-10.
  34. Tanajura A. P. M., Oliveira V. L. C., Lepikson H. (2015). A Multi-agent Approach for Production Management. Industrial Engineering, Management Science and Applications, 65–75.
  35. Vendrell-Herrero F., Parry G., Bustinza O. F., Gomes E. (2018). Digital business models: Taxonomy and future research avenues. Strategic Change, 27, 2. Retrieved from https://doi.org/10.1002/jsc.2183.
  36. Wendling, Z. A., Emerson, J. W., de Sherbinin, A., Esty, D. C., et al. (2020). 2020 Environmental Performance Index. New Haven, CT: Yale Center for Environmental Law & Policy. Retrieved from https://epi.yale.edu/.
  37. Wendling, Z. A., Emerson, J. W., Esty, D. C., Levy, M. A., de Sherbinin, A., et al. (2018). 2018 Environmental Performance Index. New Haven, CT: Yale Center for Environmental Law & Policy. Retrieved from https://epi.yale.edu/.
  38. WIPO (2022). Global Innovation Index 2022: What is the future of innovation-driven growth? World Intellectual Property Organization. Retrieved from https://www.wipo.int/global_innovation_index/en/2022/.
  39. Yasnolob Ilona et al. (2019). The formation of the efficient system of ecological enterprise. Journal of Environmental Management and Tourism, 9, 1 (17). Retrieved from http://dspace.pdaa.edu.ua:8080/ jspui/bitstream/123456789/5229/ 1/%D0%A1%D0% 9A%D0 %9E%D0%9F%D0%A3%D0%A1.pdf.