гідрогель

У повідомленні описані особливості фізико-механічних властивостей і абсорбційної спроможності гідрогелів, отриманих на основі високоестерифікованого пектину. На основі ряду експериментальних даних продемонстровано взаємозв’язок між цими величинами та зроблена спроба пояснити отримані залежності через морфологію гідрогелю та механізм його формування.

Показано, що органічно-неорганічні гідрофільні композити на основі поліакрилової кислоти (PAA) та полі-N-(2-аміноетил)-3-амінопропілтріметоксисилану (PAPTMS) виявляють покращену здатність до набухання при використанні PAPTMS. Встановлено, що при вмісті PAPTMS 20 % мас. тип дифузії змінюється на Super Case II. Визначено, що термостабільність та індекс термостійкості композитних гідрогелів у порівнянні з РАА є вищими.

В роботі представлені результати дослідження кополімеризації 2-гідроксіетилметакрилату (ГЕМА) з полівінілпіролідоном (ПВП) під дією двохкомпонентних ініціювальних систем феруму (ІІ) сульфат/ініціатор радикального типу.

Наведено результати досліджень утворення полімерної матриці гідрогелю при структуруванні желатину діоксирановими похідними поліоксиетиленгліколів, визначено оптимальні умови їх синтезу та отримано характеристики гідрогелю (ступінь набрякання в різних середовищах, механічні властивості за різних температур) в залежності від типу діоксиранового похідного та співвідношення між форполімерами. Встановлено можливість введення ряду лікарських препаратів до складу гідрогелів та показано, що вивільнення цих препаратів відбувається пролонговано.

У даній роботі описаний метод синтезу композиційних гідрогелевих мембран на основі кополімерів 2-гідроксіетилметакрилату (ГЕМА) з полівінілпіролідоном (ПВП), з одночасним модифікуванням в об’ємі розчином суміші поліаміду-6 (ПА-6) з ПВП, за різної концентрації реакційної маси у воді. Проведені дослідження впливу кількості води, яка міститься у складі реакційної композиції, на фізико-механічні властивості та водопоглинання одержаних мембран.

Проведено диспергування целюлозного волокна, екстрагованого з відходів листя олійної пальми в «зеленому розчині», одержаному з сечовини та гідроксиду натрію. Для синтезу гідрогелів застосовано реакцію полімеризації з використанням мікрохвилього випромінення. Вплив додавання целюлози визначено внаслідок порівняння ступеня набухання гідрогелю з 0% і 2% целюлози. Показано, що коефіцієнт набухання збільшується за наявності целюлози. За допомогою скануючої електронної мікроскопії доведено, що гідрогель з целюлозою має нерівну поверхню в порівнянні з гідрогелями без неї.

З використанням пектину зі ступенем естерифікації 81,5% у роботі одержано різні зразки пектинів зі ступенями естерифікації 40-70%. Показано, що визначальним фактором для успішного формування гідрогелевих пластин є ступінь естерифікації полісахариду. Встановлено, що гідрогелеві пластини за методом структурування солями кальцію формуються лише на основі пектину зі ступенем естерифікації меншим 70%. Запропоновано метод отримання гідрогелевих пластин на основі пектину зі ступенем естерифікації більшим 70% через введення додаткового гелеутворюючого полімеру альгінату натрію.

Сучасні гідрогелеві лікувальні засоби терапії ушкоджень людської шкіри, повинні виконувати ряд функцій, які притаманні шкірі: 1) збереження теплового та водного балансу; 2) забезпечення проникнення кисню; 3) забезпечення транспорту необхідних для функціонування організму речовин; 4) захист від механічних пошкоджень. При використанні гідрогелевих покрить на ушкоджених ділянках шкіри вони повинні виконувати, додаткову функцію – пролонговану доставку терапевтичних препаратів різної природи до рани.

Полімерні гідрогелі, які близькі до біологічних клітин за фізичним станом, зарекомендували себе ефективними для використання у медицині і фармації. При загальній перспективності їх використання характерною є їхня невисока механічна міцність, що утруднює широке використання гідрогелевих виробів у практиці. Останнім часом зріс інтерес до полімерних гідрогелевих матеріалів, які поруч з гідрофільними і дифузійно-транспортними властивостями володіють високою механічною міцністю в гідратованому стані.