argument

Загальнотеоретична юридична наука по суті є практичною дисципліною. Тому не встановлений інституційний дуалізм прикладної та теоретичної юриспруденції в університетах, на відміну, наприклад, від математики чи фізики. Однак погляд на попередню історію права показує, що був період, коли юридична теорія піддавалась фундаментальним дослідженням. Водночас з ентузіазмом сприймали аргументи з суміжних дисциплін, таких як філософія та соціальні науки, саме задля теоретичної розробки методології права. На жаль, цей золотий вік теорії закінчився.

У статті досліджено проблематику аргументативної практики у юридичній діяльності. Акцент зроблено на вивченні вимог до мовців як суб’єктів судового процесу. З’ясовано фактори, які впливають на ефективність аргументування, а саме: комунікативні навички та здібності, знання, уявлення, ціннісна система мовця, емоційний та психологічний стан, соціальний статус та роль у суспільстві. Вказано на вплив цих чинників на визначення тактики та стратегії аргументування та відбору аргументів.

На основі аналізу творчої спадщини видатного римського оратора, філософа, політичного діяча, насамперед окремих його судових промов, з’ясовано особливості
риторичної аргументації, яку він застосовував з метою доказування й переконування опонентів у судових засіданнях, акцентовано на тому, що визначальні теоретичні положення, спрямовані на розвиток ораторського мистецтва, обґрунтовані у трактатах Цицерона, побудованих на глибокому знанні й переосмисленні доробку мислителів Античності, водночас ґрунтувалися на узагальненні власного практичного досвіду.
 
 

Taking into account the principle of competition on which the trial takes place, and also often decisive role in its human factor, consider specific features of the judicial reasoning, characteristic of each participant of the legal discourse. The exceptional accent is placed on the rhetorical aspect of argumentative practice, used in legal proceedings, when fully opened of the participants meaning in the process of solving the case.