У представленій статті висвітлено напрямки у проєктуванні житлових будинків Львова та етапи розвитку їх забудови протягом ХІХ–ХХ ст. Описано особливості й закономірності планувальних та об’ємно-просторових структур типових будинків, що формували міський простір до початку ХХ ст. Встановлено вплив існуючого історично-культурного осередку на сучасну архітектурно-будівельну практику.
Проаналізовано явище запозичення форм грецької архітектури у зодчестві Давнього Риму епохи імператора Адріана (ІІ ст. н.е.). На прикладі таких об’єктів, як Арка Адріана в Афінах, храм Венери і Роми у Римі та вілли Адріана у Тіволі показано яким чином форми архітектури Давньої Греції впливали на формування специфічного еклектичного образу у будівництві епохи Адріана. Показано, що запозичення форм “зниклої” культури (на момент будівництва проаналізованих об’єктів минуло вже понад 600 років) були символічними.
В статті розглянуто характерні риси та особливості мистецького вистрою
репрезентативних приміщень громадських будівель Львова у друг. пол. ХІХ ст. та
прослідковано основні фактори, які впливали на їх формування, як в архітектурному,
так і в мистецькому плані. Детально висвітлено питання Віденського історизму та
його особливостей в оздоблені інтер’єрів, що відобразилось і на Львівських об’єктах. Для
детальнішого аналізу мистецького вистрою зроблена репрезентативна вибірка з
Стаття присвячена проблематиці тлумачення об’єктів архітектурної спадщини, в контексті постійного збільшення їх кількості та розширення їх типологічного спектру, що веде до загрози релятивізації поняття «цінності»; в зв’язку із цим, виникає необхідність розширення формулювання категорії цінності тих чи інших об’єктів спадщини. Одним із досі не задіяних ресурсів, у цьому контексті, може вважатись поняття ідентичності, розуміння якої потребує теоретичної кваліфікації.
У статті досліджується архітектурно-містобудівний комплекс Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні, що сформувався на зламі ХІХ - ХХ ст. у інноваційних європейських трендах облаштування психіатричних клінік. Досліджено етапи розвитку та виявлено цінність планувальної структури комплексу та окремих його споруд, створення яких повязано з іменами видатних тогочасних архітекторів.
Метод стилізації завжди ґрунтується на принципі використання прототипу, проте важливо усвідомлювати, “що цей прототип означає” у сенсі ціннісному, аксіологічному. Наприклад, у добу Ренесансу антична спадщина визнавалася зразком досконалості, проте можливим для досягнення і, навіть, перевершення. Це стимулювало специфічне використання римських прототипів в актуальній практиці, де їх змінювали та перетворювали, “імітуючи” взірець, проте демонструючи його по-новому, по-своєму, репрезентуючи практику імітаційної стилізації.