інтелектуальний агент

Досліджено проблему автоматизованого керування в умовах невизначеності математичної моделі системи. Запропоновано структуру системи керування на основі моделі інтелектуального агента з нечіткою логікою. Вироблення керуючих дій виконано з урахуванням експертних знань про систему, сформульованих у вигляді правил нечіткого логічного виведення рішень. Розроблено алгоритмічне та програмне забез- печення системи керування з нечіткою логікою.

Розглянуто проблему контекстно-залежного планування послідовності виконання незалежних або слабопов’язаних завдань інтелектуальним агентом. Проаналізовано принцип відповідності завдання контексту. Запропоновано структуру модуля контекстно-залежного планування послідовності виконання завдань у складі інтелектуального агенту та алгоритм його роботи. У структурі модуля планування реалізовано три основні групи блоків: робота з завданнями, робота з контекстом, визначення відповідності завдань контексту.

Проаналізовано ключові терміни та основні поняття агента. Наведено загальну класифікацію агентів, структуровану за представленням моделі зовнішнього середовища, за типом оброблення інформації та за виконуваними функціями. Аналогічно проаналізовано класифікацію штучних агентів (інтелектуальні, рефлекторні, імпульсивні, трофічні). Наведено необхідні умови реалізації агентом певної поведінки, а також схему функціонування інтелектуального агента. Зазначено рівні знань, що відіграють ключову роль в архітектурі агента.

Розглянуто побудову плану діяльності інтелектуального агента. Для моделювання поведінки інтелектуального агента використано мережі Петрі та онтологічний підхід. Показано, що розроблену модель поведінки можна звести до задачі асинхронного
динамічного програмування.

Розглянуто метод побудови інтелектуальних агентів з використанням онтологічного підходу. Здійснено класифікацію таких агентів з погляду їх функціонування на основі онтологій. Розроблено математичне забезпечення функціонування інтелектуальних агентів, яке ґрунтується на адаптивних онтологіях. Модель адаптивної онтології визначено як розвиток класичної моделі онтології додаванням ваг важливості понять та відношень, які зберігаються в онтології.